10

Прогулянка до пляжу - одна з найголовніших складових відпочинку на узбережжі. І тут справа не тільки у можливості продемонструвати своє тіло та вбрання натовпам інших відпочиваючих. Справа в тому, щоб стати однією з них, влитися в струмінь, відчути настрій та ритм цього приморського міні-всесвіту, прийняти правила гри.

Щоб влитися в молодіжну тусовку, ми з дівчатами вирішили більше не наводити посилений вишуканий марафет, як учора ввечері, а розслабитися та отримувати задоволення. Саме тому на прогулянку до пляжу ми одяглися просто та яскраво – у кольорові шорти та білі майки.

- Так, дівчатка, відриваємось сьогодні на повну! – оголошую я, щойно спустившись з наших крутих сходів на землю. – Сьогодні ми просто зобов'язані з кимось познайомитись! Як вам мій вигляд?

Міланка обережно сходить по високих щаблях. Зупинившись поруч, окидає мене прискипливим поглядом.

- Ти знаєш, дуже! - схвально киває вона, дивлячись на мої лимонні міні-шорти та білу майку, яка обтягнула мою струнку талію. З аксесуарів на мені тільки величезні темні окуляри. На ногах – шкіряні босоніжки кольору фуксії на плоскій підошві. Волосся я зібрала у високий хвіст.

- А на мене подивіться, дівчатка. Я не надто зухвало виглядаю? - запитує Аліса, теж спустившись до нас. Вона вже традиційно виходить останньою та зачиняє двері на ключ, який зберігає при собі.

Я не стримуюсь і присвистую. За всієї мініатюрності, стегна у нашої білявої феї досить круті. І зараз вона наголосила на цій пікантній особливості своєї фігури шортами, для яких визначення «міні» не достатньо. Ця рожева смужка джинсової тканини відкриває кожному погляду всю нижню частину сідниць. Виглядає це красиво, але дійсно занадто зухвало.

У відповідь на запитання Аліси я лише зітхаю, піднявши брови.

- Я зрозуміла, - підтискає губи Аліса. - Можеш навіть не казати.

Але після її такої поспішної капітуляції я раптом різко змінюю свою точку зору.

- Слухай, Аліс, ми ж на морі! - вигукую я, утримуючи за плечі готову бігти перевдягатися подругу. - Та тут хоч голою ходи, кому яка справа? Гаразд ще ми б увечері йшли гуляти, а так ми йдемо на пляж. Багато хто взагалі йде просто в купальниках. А ти – у цілих шортах! Тож не переживай, що дупку видно. Йдемо! - я виштовхую Алісу з двору, сміючись, і виходжу слідом. За нами поспішає Мілана. - І взагалі, Аліс, ти ж красуня. А рожевий колір - це зараз просто хіт.

- Дівчатка, а мені ви нічого не сказали! – ниє десь за спиною Мілана. Ми відразу обертаємося.

- О, ти неймовірна!

- Чарівна!

- Ясно, – скептично посміхається Міланко. – А тепер серйозно.

Я з усмішкою окидаю поглядом її малинові шорти з глибокою посадкою. Все б нічого, якби не її босоніжки у горошок.

- Ні, ну правда, дуже мило! - відгукуюся я, думаючи про себе, що сюди більше пішли б непримітні лакові сабо з тонкими перетинками. Та й замість розсипаних по плечах локонів варто було б зав'язати стильний пучок, бо вигляд зовсім вже а-ля Мальвіна.

- Виглядаєш, мов дівчинка, – каже Аліса ухильно.

- Двадцятидев'ятирічна? - цідить Міланка.

- Ну, йдемо вже! – нетерпляче вигукую я.

Ми дружно вішаємо на плечі пляжні сумки і вирушаємо в дорогу блискучим на сонці асфальтом у напрямку набережної, тишком-нишком посміюючись з вбрання одне одної та захоплюючись власним неперевершеним смаком. Дівчатка – такі дівчатка, навіть у тридцять рочків.