67

- Ненавиджу! - ось єдине слово, яке б'ється в моїй голові, коли мені, виснаженій після роботи на стенді, доводиться біля дев'ятої вечора через все місто їхати в офіс за зарплатою. Шеф мав віддати її на виставці, коли приїжджав перевірити, як усе йде. Але він, як це відбувається щомісяця, про зарплату для працівників зовсім забув. Ми всім офісом дивуємось – що він виграє, коли всіляко намагається бодай дня на два затримати зарплатню? Бухгалтерка припускає, що зарплатні гроші лежать на депозиті із вільним рухом коштів, і на них капають мінімальні відсотки. Але все одно це прибуток. Працівники можуть і потерпіти тиждень без зарплати, а шефу на кілька літрів бензину грошей уже накапає.

Найімовірніше, так воно і є. У світлі цього не дивно, що кожен менеджер нашої фірми намагається приторговувати своїм товаром, а потім, набивши собі клієнтську базу, звільняється і забирає з собою напрацьованих клієнтів.

- Ну, Леро, хорошої тобі відпустки, - посміхається директор, вручаючи мені конверт.

- А відпускні мені нарахували? – питаю я.

- Ну, якщо заслужила, то нарахували, - каже він хитро.

Як же мені хочеться висловити все, що я про нього думаю.

- Всього доброго! - підвівшись, вимовляю я без тіні посмішки. – Буду за два тижні.

Шеф нічого не каже. Мабуть, він не збирався так швидко прощатися і хотів, як завжди при видачі зарплати, влаштувати промивання мозку. Ну ні, Павле Андрійовичу. О дев'ятій вечора ніхто не слухатиме ваших скарг і докорів. Я йду у відпустку. Ах, як же хочеться піти назовсім!

- До побачення, - кидаю я біля дверей і виходжу з офісу.

Вилітаю надвір із похмурого під'їзду.

Все! Вільна!

Я, мало не підстрибуючи, швидко йду вулицею до метро. На мить зупиняюся, щоб заглянути в конверт і перерахувати гроші. Гола заробітна плата. Ані премії, ані відпускних. Шеф вирішив хоч чимось зіпсувати мені настрій перед відпусткою.

- Нічого, - заспокоюю я себе. – Ціліші будуть. Через бухгалтерку все одно отримаю потім відпускні - вона чітко за цим стежить. А на виставці нам з Наталі все ж таки посміхнулася удача. Ми продали всі прилади, привезені Дімою. Я заробила собі премію. Із зарплатою та відкладеними раніше грошима на поїздку у мене тепер майже тисяча євро. Та я просто багатенька панночка – «косарь» на руках. І два тижні відпустки! Ось воно щастя!

Кінець

Продовження книги Джун Сусс

«30-річна починає з нуля»

 читайте в другій частині книги –

«30-річна змінює життя».

На вас чекають бурхливі події курортного роману Лери та багато цікавого про неймовірні зміни в її житті.