36

Раптом моєї руки торкається чиясь рука. Я підводжу голову. У блакитному тумані наді мною височіє чоловіча постать. У темряві я майже не бачу обличчя, але відразу відзначаю, що у чоловіка високий зріст і широкі плечі. А ще він у білій сорочці, що світиться в ультрафіолеті.

- Ходімо, потанцюємо! - пропонує він чудовим хриплуватим голосом.

Я встаю, і він веде мене за руку до центру зали. Я відчуваю чоловічу долонь, впевнену, сильну, теплу. Він повертається до мене, однією рукою впевнено притискає мене за талію, другою бере мою праву долоню, і ми починаємо танцювати.

Я не наважуюсь підняти очі. Чоловік вищий за мене майже на голову, і мій погляд упирається в його підборіддя. Поки що мені цього вистачає. Я хочу зрозуміти, чи мені з ним подобається танцювати, і для цього зовсім необов'язково бачити обличчя.

Ми повільно рухаємось у такт романтичної пісні. Незнайомець м'яко веде мене, у танцях він явно не новачок. Я відганяю від себе непрохану думку, але вона проривається у свідомість і розбурхує мене.

У нього сильні руки.

Саме такі, про які я останнім часом таємно мрію. Теплі, великі та сильні. Я відчуваю тиск його долоні на своїй талії. І приємну енергетику долоні, якою він тримає мою руку.

Полегше, дівчино, у тебе зараз слинки потечуть, смикаю я себе. Але мої почуття непокірно загострюються. Можливо, виною всьому навколишня напівтемрява і випитий нещодавно коктейль. А може, я нарешті дочекалася дива…

Ми танцюємо. Час ніби уповільнюється. Я відчуваю запах його туалетної води. Свіжий, приємний. Мені подобається. Я впевненіше влаштовую свою руку на плечі незнайомця, а він у відповідь притискає мене ще міцніше. Це мені також подобається. Так і не наважившись подивитися в його обличчя, дивлюсь на розстібнутий комір його сорочки, за яким видно могутню шию.

Раптом ловлю себе на думці, що хочу покласти йому голову на груди і глибоко вдихнути. Відсуваюсь трохи, піднімаю обличчя і дивлюся йому прямо в очі. Він також дивиться на мене. Ось ми, нарешті, і побачили одне одного.

У нього крупні риси обличчя – великі світлі очі, чітко окреслені гарні губи. Ніс трохи широкуватий, але це лише надає загальному образу мужності. Волосся коротке, на лоб падає невеликий чубчик.

Щось він надто молодо виглядає, – думаю я. У мерехтливій блакитній напівтемряві видно контур його обличчя, і лінія ця - без жодної вади. Бо шкіра у нього гладка та пружна. Мені раптом стає трохи не по собі. А що, якщо, дивлячись на контур мого обличчя, він зрозуміє, що я вже давно не школярка?

Але я відразу відганяю від себе безглуздий страх. Ми лише разом танцюємо. Вперше, а може й востаннє. Чого я хвилююсь? І взагалі, я дала собі слово – цього року ніяких серйозних стосунків. А отже, немає сенсу переживати. Краще отримати максимальну насолоду від нового знайомства, а ще спробувати виграти парі.

Треба йому щось сказати, гадаю я. Інакше пісня закінчиться, і він зникне. Швидше за все, більше мене вже ніхто сьогодні на танець не запросить, та й час пізній. Отже, треба діяти, поки я не програла парі. Адже, як я бачу, подруги теж танцюють із якимись чоловіками. Може, когось із них уже запросили на побачення? Коротше, ніколи зволікати.

Знову дивлюсь на свого таємничого незнайомця. Так дивно, що він весь танець мовчить. Зазвичай хлопці починають знайомитись, щось там втирати…

З хвилину дивлюсь йому прямо в очі, і він не відводить погляду.

Цікаво, про що він зараз думає? Ну реально, дуже дивно, що він мовчить. Жодних банальностей на кшталт «як тебе звуть, звідки ти, як настрій, як часто тут буваєш» і всього іншого в такому ж дусі. Як же я люблю, коли чоловік не балакучий. Це така рідкість!

Я вивільняю свою долоню і кладу йому на плече. Він одразу обіймає мене вільною рукою за спину, і я відчуваю силу, що виходить від його рук. Від його тіла. Як же я скучила за цими відчуттями!

П'ять хвилин щастя. П'ять хвилин перебування у незнайомих, але таких міцних і приємних обіймах. Але ось пісня добігає кінця. Я знову дивлюся в його великі очі, не перестаючи дивуватися його сміливому погляду у відповідь. І його мовчанню. Опускаю погляд на його шию. Щось дуже інтимне є в тому, щоб розглядати шию незнайомого чоловіка, який притискає тебе до себе. Я раптом розумію, що хочу торкнутися цієї шиї губами.

Звучить останній приспів.

І я розумію - зараз або ніколи.

Секундне вагання. Ех, дякую "викрутці".

У відчайдушному пориві я стаю навшпиньки і цілую незнайомця в губи.