13

З настанням вечора на пляжі меншає людей.

- Дивіться, - кажу я, конспіруючись за допомогою свого капелюха. - Начебто, симпатичні.

На спорожнілих шезлонгах неподалік нас влаштовуються троє досить привабливих молодих чоловіків. На вигляд їм можна дати років по двадцять п'ять. Мою увагу одразу ж привертає русявий засмаглий хлопець середнього зросту та міцної статури.

- Дівчата, що це? У нього – рожеві плавки? - пирскаю я в кулак.

Ми починаємо стріляти оченятами на новоприбулих, але дуже швидко розчаровуємося. До кандидатів для флірту, на який ми весь день так сподівались, раптом підсідають три худенькі дівчатка років по вісімнадцять. Кожна – у дизайнерському купальнику. На тлі цих юних німф я відразу починаю здаватися собі товстою незграбною тіткою.

- Я так бачу, тепер ще спробуй втовпитися з оцими масовими випусками худорлявих ляльок 18-річної давнини, - шиплю я. – От нащо хлопцям йти на пляж вже одразу з дівчатами? А як же можливість зустріти свою долю у купальнику? Ось так і пропливе повз, поки вони не в той бік дивляться.

- Це щоб щоразу не витрачатися на нове знайомство, - шепоче мені у відповідь Аліса.

- А хто сказав, що це їхні дівчата? Може, вони тільки-но познайомилися і ще, так би мовити, можливі варіанти, – припускає Мілана. Вона одразу ж вирішує перевірити свою здогадку і навмисно не зводить очей з найвищого з хлопців – чорнявого мачо із золотим ланцюжком на шиї.

Лише кілька хвилин, і молодик починає активно поглядати в наш бік, як би між іншим пограючи м'язами.

- Міля, ти, здається, влучила в яблучко, – шепочу я, посміюючись.

- Дівчатка, я піду поплаваю, - навмисне голосно сповіщає нас Міланка. І відразу робить особливо епічний вихід до води. Вона витончено піднімається з шезлонгу, повільними млосними рухами поправляє шлейки купальника, чуттєво скуйовджує своє блискуче мідне волосся. Потім ходою зухвалої моделі прямує до річки.

Я кидаю погляд на чоловіка, заради якого і розігрується вся ця вистава. На його обличчі блукає посмішка – він усе чудово зрозумів. Через хвилину цей спекотний мачо теж підіймається та йде освіжитися у прохолодній водичці. І тримає курс прямо на нашу Мілашу.

Я тихенько сумно зітхаю. У голові - непрохана думка, що десь якась дівчина так само може зваблювати Леона. А може вже звабила. Інакше чому він зовсім не телефонує і не пише?

- Алісо, що скажеш? - питаю, щоб відволіктися. - Є у цієї парочки майбутнє?

Ми вдвох дивимося, як Мілана стоїть до поясу у воді і щось жваво розповідає молодому брюнету, що саме підплив до неї.

- Принаймні на сьогоднішній вечір є, – ствердно киває Аліса.