Дзеркало, що ховає історію

Максим повільно підійшов до накритого дзеркала. Воно стояло в кутку кімнати, мовчазне, загадкове, й водночас… дуже присутнє. Не те, щоб воно справді дихало, але кожен з них відчував, що воно живе своєю мовчазною напругою.

— Як думаєте, це просто звичайне дзеркало? — тихо запитав Максим, хоча сам вже знав, що відповідь буде риторичною.

— Ну, якщо воно стоїть у підземній таємній кімнаті, де ще секунду тому ми знайшли записку із душевним болем на фоні театральної драми, то, мабуть, не дуже звичайне, — відповів Тимко, намагаючись виглядати спокійним. Виходило… не дуже.

Іван наблизився на кілька кроків, зупинився і зробив рух, схожий на дуже обережне святе хрестячення.

— Може, не будемо його відкривати? — тихо запропонував він, вже уявляючи, як із дзеркала вистрибує щось із криком “бууу” і монологом з Чехова.

Соломія ледь усміхнулась.

— Ти справді думаєш, що після всього ми не подивимося, що там?

Іван зітхнув. Його плечі згорбилися.

— Я зрозумів. Шансів у мене немає.

Максим мовчки кивнув. У повітрі зависла тиша. Та сама тиша, що перед початком вистави, коли публіка вже сидить, оркестр замовк, а завіса ще не піднялась. Остання мить спокою перед чимось невідомим.

Він узявся за біле полотно. Його пальці ковзнули по тканині — холодній, шорсткій, як сторінки старої книги.

Глибокий вдих.

І…

ХЛОП.

Полотно злетіло вниз одним рухом, наче куліса, що впала в час, коли актор виходить на сцену в останній раз.

Під ним було дзеркало.

Велике. З товстою рамою. Скло трохи потьмяніло, але не запітніло — воно здавалося ніби зафіксованим у часі. Його поверхня блищала, відбиваючи кімнату, але… щось було не так.

Відображення виглядало… іншим.

Ні, це не був інший світ. Але ніби сам простір у дзеркалі трохи відставав. Затримка. Несуттєва, але помітна. Ледь-ледь. І десь у глибині, за спинами слідопитів, здавалося, щось ворухнулося.

— Ви це… бачили? — прошепотіла Соломія.

— Ні. І не хочу. Але бачив, — відповів Іван.

Максим уважно вдивлявся в скло.

А потім…

У глибині дзеркала промайнула тінь.

І здавалося — вона усміхнулась.