Спуск у темряву

Слідопити спустилися вниз — по черзі, обережно, крок за кроком, бо сходи, якщо їх можна було так назвати, були радше “черговим викликом для страхувального ременя”, ніж зручною дорогою вниз. Кам’яні стіни обступали їх з обох боків, а повітря було густим, вологим і трохи ображеним на те, що його потривожили.

Перед ними відкрився вузький кам’яний прохід. Він тягнувся ще глибше під сцену, під клуб, під саму історію. Темрява в ньому була такою щільною, що навіть ліхтарик здавався безсилим, ніби боявся лізти туди першим.

Капітан Буряк сидів у купі пилу — епічно, гордо і з обличчям людини, яка ще не зрозуміла, що перемога пішла на обід. У руках він міцно стискав свою гумову палицю, як останній шанс на порятунок, як святу реліквію для боротьби зі злом або хоча б із павуками.

— Що це за місце?! — обурено вигукнув він, озираючись на все навколо так, ніби очікував побачити тут ресторан з меню “Пастка дня”.

— Це ще один хід під сценою, — відповів Максим, присвічуючи на стіни. Вони були вкриті слідами вологи, часом і дивними подряпинами.

— А ви звідки знаєте?! — підняв брови капітан.

— Бо ми вже знаходили подібний тунель, — спокійно пояснив Максим.

— А чому мені ніхто нічого не казав?! — образився Буряк, підводячись із купи пилу як почесний гість “Клубу любителів падінь”.

— Бо ви постійно зайняті боротьбою з уявними привидами! — вставив Тимко, не втримавшись.

Капітан Буряк відкашлявся, струсив пил з форми, гордо випростався і заявив з пафосом, якого вистачило б на три вистави:

— Все йшло за моїм планом!

— Ви щойно провалилися під сцену, — нагадав Іван.

— ТАК, АЛЕ ЗРОБИВ ЦЕ ПРОФЕСІЙНО! — випалив Буряк, витягнув палицю і поважно покрокував за слідопитами.

Всі зітхнули й рушили далі.

Максим ішов попереду, ліхтарик у його руках обережно розрізав темряву. Кожен новий крок лунав глухо, але з відлунням — ніби саме місце шепотіло їм щось назад.

І в самому кінці коридору…

Світло вперлося в двері.

Старі, масивні, дерев’яні. Залізна ручка, трохи іржава. Над ними — табличка. Але напис був стертий.

— Це… — почав Тимко.

— Наступна сцена, — завершив Максим.