Темрява старого підвалу

Двері в підвал були старі. Скріплені товстими цвяхами, пофарбовані ще тоді, коли Шпилі не мали навіть вивіски біля в’їзду. Петлі рипіли ще до того, як Максим доторкнувся до ручки — наче вже знали, що їх потривожать.

— Ми знайдемо банки з варенням, а не привида, — сказав Тимко, нервово посміхаючись.

— Чого ж ти тоді напружений? — спитав Іван.

— Бо варення може бути дуже старим! — відповів Тимко, стискаючи ліхтарик.

Максим натиснув на ручку. Вона здалась із дивною легкістю — мов підвал сам вирішив, що пора.

Двері відкрились з довгим, глухим скрипом, і з-за них повіяло холодом і пилом. Темрява, яка відкрилась перед ними, не просто темрява — вона здавалася щільною, майже матеріальною. Як густа ніч, що сиділа там роками, чекаючи.

— Чудово. Вилазка в темний підвал. Саме те, що я мріяв робити вночі, — буркнув Іван, обгортаючи куртку щільніше.

— Не бурчи. Бери ліхтарик, — відказала Соломія, простягаючи йому один із запасних.

Сходи скрипіли під кожним кроком, ніби жалілись на свої сто років служби. Повітря було сирим, із запахом старої фарби, мокрого дерева і трохи… металу. Або іржі.

— Чому сходи так тріщать?! — нервово спитав Іван, намагаючись ступати легше.

— Бо їм сто років, — відповів Тимко.

— Дякую, це мене заспокоїло…

Максим першим ступив на бетонну підлогу. Його черевики глухо вдарилися об поверхню, яка відгукнулась луною. Він направив ліхтарик уперед — і побачив лише стоси ящиків, старі реквізити, уламки меблів. Повсюди — пил і павутиння.

Соломія світила навколо. Її ліхтар ковзав по стінах, виявляючи підпори, старі плакати на фанері, щось, що могло бути частиною декорацій до вистави двадцятирічної давнини.

— Тут усе завалено ящиками… — сказала вона. — Але… це не просто мотлох. Тут щось складено. Занадто акуратно.

Бублик сів на найнижчій сходинці. Він не зашипів. Не втік. Але й не рушив уперед. Це був жест: «Я тут почекаю. Якщо ви виживете — розповісте».

— Навіть він не хоче заходити далі… — пробурмотів Іван.

— Але ми маємо, — тихо відповів Максим.

І команда, ліхтарик за ліхтариком, крок за кроком, рушила вглиб підвалу.