Облава починається

Капітан Григорій Буряк не був людиною, яка залишала справи незавершеними. Він вірив у дисципліну, оперативність і особисту відповідальність. Якщо він уже сказав, що розбереться з привидом у клубі — значить, привид отримає по заслугах. І навіть якщо привиди не існують — це його не зупинить. Він готовий їх вигадати, аби тільки затримати.

Наступного ранку, поки слідопити готувалися до зустрічі з дзеркалом, Буряк зібрав свою “оперативну групу”. До складу входив сам капітан, його вічний помічник Микола — людина, яка ще з юності плутає “ліво” та “право”, і два випадкові селяни — Петро і Левко, які просто йшли мимо клубу, коли Буряк вигукнув: “О, ви якраз підходите!”

— Так, громадяни! — урочисто заявив він, засукавши рукави й витягнувши з кишені старий дерев’яний кийок. — Ми починаємо ОФІЦІЙНУ ОБЛАВУ!

— А на кого? — спитав Петро, кліпаючи очима.

— Як це “на кого”? На привида! — Буряк майже образився. — Ви що, новин не читаєте?

— А як ви його ловити збираєтеся? — уточнив Микола, який вже тримав у руках сачок для метеликів. Чому — не пояснював.

— За всіма правилами затримання! — відрізав капітан. — Якщо буде тікати — переслідуємо! Якщо чинитиме опір — діємо по ситуації!

— А якщо він літає? — не вгамовувався Левко.

— Подивимося по ходу справи!

— А якщо невидимий?

— Будемо діяти хитро! — серйозно сказав Буряк, похитуючи вказівним пальцем. — Привид — не перешкода, коли ти капітан з досвідом!

— Але хто сказав, що він узагалі є? — тихо зауважив Петро.

Буряк підняв брову, як генерал перед парадом.

— Силует у вікні, звуки, записки — це що, збіг?! Я служу 22 роки! Я знаю, як виглядає збіг! А це — привид!

План був гранично простий: оточити клуб, зайти всередину і затримати об’єкт. Обережно, грамотно, за інструкцією, яку Буряк придумав сам учора вночі.

Але це ж капітан Буряк.

Тому, як тільки вони зайшли всередину, виявилось, що Микола забув ліхтарики, Левко наступив на мишоловку, яка чомусь стояла на сцені, а Петро заплутався в театральній завісі й ледь не задихнувся.

І саме в цей момент з другого поверху пролунав звук — легкий, металевий, ледь чутний. Наче хтось тихенько… сміявся.