Клуб, що чекає

— Я нічого не хочу сказати, бо я нічого не знаю! — дід Федір раптом підвівся різко, мов стілець у нього під пальцями щось прошепотів. — Ну, що ви мені голову морочите? Виступав та й зник, буває всяке! Всяке! — додав він, ніби сам себе переконував.

Слідопити мовчки вийшли з хати. Двері за ними закрилися так, ніби разом із ними вийшов ще один, невидимий співрозмовник.

Бублик трусився від задоволення, як кіт, що тільки-но завершив чергову серію "натяків на істину". Його хвіст звився в петлю — так він завжди робив, коли відчував, що ближче до розгадки, ніж усі ці двоногі детективи.

— Отже, у нас є дзеркало, в яке всі бояться дивитися, — підсумував Максим, глянувши на горизонт, де вже темніли обриси клубу.

— Є актор, який виступав у клубі і зник, — додала Соломія, наче підбивала підсумок справи в блокноті думками.

— І є клуб, у якому ночами хтось ходить, — сказав Тимко, стискаючи свій ліхтарик так, ніби від нього залежало виживання команди.

— Ну і привид, не забувайте про привида! — вигукнув Іван, ховаючись у куртку, як равлик у свою хатку. — Без привида нічого ж не обходиться!

Максим повільно провів поглядом по сільському ландшафту, і зупинився на клубі. Його темні обриси мовчки височіли над селом. Але це мовчання вже не здавалося звичайним — радше, як пауза перед останнім актом.

— Що далі? — запитала Соломія. Голос її звучав спокійно, але в очах уже горіло вогником: "Ходімо в саме серце."

Максим злегка нахилив голову, ніби вшанував ту силу, яка ховалась за кулісами.

— Ми йдемо в акторську кімнату. І дивимося в те дзеркало.

На ці слова Іван, не зволікаючи ні на мить, розвернувся і зробив два впевнені кроки в бік, протилежний від клубу.

— Ой, все. Я пас! Я не підписувався на містичне самогубство через дзеркала! Я — жива людина, я…

— Ні-ні-ні, дружок. Ти з нами, — Тимко схопив його за капюшон з рефлексами тигра. — Ти був свідком із самого початку. Без тебе навіть привид не визнає справу офіційною.

Іван застогнав, але залишився.

Темрява тим часом повзла з усіх боків. День поволі зникав, як актор, що зник без репліки.

А десь там, у клубі…

Між сценічними завісами…

Ледь помітно хитнулося світло.

Наче хтось чекає.