3. Таємниця клубного привида

Генерал у пошуках доказів

Запала тиша.
Слідопити синхронно переглянулися.
Дід Петро повільно зняв шапку і почухав голову.
Баба Марія, яка саме йшла повз, зупинилася й почала уважно вдивлятися у капітана.
— Вибачте, що? — нарешті перепитав Василь.

— Все просто! — гордо відповів Буряк. — Щури залізли в клуб, з’їли якусь хімію, збожеволіли, почали бігати сценами, натискати на вимикачі, шарудіти завісами! Ось і весь ваш "привид".

Соломія тихенько дістала блокнот і записала:
Теорія капітана Буряка: щури-наркомани. Доказів – 0.

— А що з вікном? — не втримався Максим.
— Яке ще вікно?
— Ну, сторож казав, що бачив силует у вікні.
Капітан на секунду замовк, а потім впевнено махнув рукою:
— Щур.
— Щур стояв на двох лапах і дивився на сторожа? — з недовірою перепитав Іван.
— Наркоманський щур, Іване! Вони на таке здатні! — капітан Буряк із виглядом експерта постукав себе по лобі.

Іван застогнав і заплющив очі.
Тимко ледь стримав сміх.
— О, а ось і доказ! — раптом заявив капітан і нахилився.
Він узяв із землі зім’ятий клаптик паперу.
— Ага! Ось і відповідь на всі питання!

Всі завмерли.
Максим, Соломія, Тимко та Іван нахилилися вперед.
Капітан розгорнув папірець і, примружившись, голосно прочитав:
— "Дорогі мешканці Шпилів! Запрошуємо вас на святковий концерт!"
Запала пауза.
Буряк повільно підняв голову.
— Так. Це не доказ.
Слідопити синхронно відвернулися.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше