Що під сценою?

Максим підняв голову.

Перед ними височіла сцена — стара, трохи перекошена від років і сотень вистав, які тут проходили. Її масивні дерев’яні дошки здавалися застиглими хвилями часу. Тут ще в дев’яностих ставили «Попелюшку», де замість карети був велосипед, а принц втратив кросівок. Тут співали, сварилися, закохувалися, ламали декорації і падали з табуреток. Але під сценою... там було щось інше.

Темрява під сценою була не просто чорною — вона здавалася глибшою, густішою, мов тінь від забутої історії. Важко було уявити, що там узагалі щось є, крім пилу, павуків і парочки забутих декорацій. Але зараз усе змінилося. Після зникнення сценарію, після дивних подій ночі — це місце вже не виглядало просто частиною будівлі. Воно стало головною підозрою.

Слідопити стояли мовчки. Повітря в залі ніби згусло, наче сама сцена прислухалась. Декорації застигли, завіса мовчала. Усі погляди були спрямовані в один бік — вниз.

Максим обвів очима свою команду. Соломія вже гортала сторінки в блокноті, шукаючи нотатки про будь-які згадки підсценічного простору. Тимко роздивлявся щілини між дошками, ніби шукав, куди можна засунути динаміт — «на всякий випадок». Іван просто стояв, бліднув і готувався морально. Його лице поволі набирало відтінку вареного буряка.

— Отже, сьогодні ввечері ми повертаємося, — спокійно сказав Максим, але в голосі відчувалася напруга.

— Я так і знав… — простогнав Іван, тримаючись за серце, як актор у виставі про перше кохання і холодну підлогу.

І тут, у тиші, що настала після цього рішення, почувся м’який звук — майже нечутний, але дуже виразний. Бублик.

Кіт, який до цього моменту лежав у тіні, наче частина старої підлоги, раптом підняв голову. Його жовті очі блиснули в темряві, вловивши щось, чого не бачили люди. Він не моргав. Просто дивився на сцену.

Потім — на Максима. Потім знову на сцену.

І тоді він муркнув. Раз. Коротко. Немов підтверджуючи: так, ви на правильному шляху. Так, там щось є.

Максим кивнув — не коту, не команді, а, здається, самій сцені.

Бо ніч уже була близько.

І те, що ховалося під сценою, на них чекало.