3 сезон. Танцюючи через кордони

Епілог. Світло після тиші

Аеропорт гудів голосами,

оголошеннями, прощаннями. Вікторія стояла біля великого вікна з кавою в руках і дивилася, як за склом повільно рухаються літаки.

Ще рік тому вона навіть не уявляла, що триматиме квиток на міжнародний тур.

— Готова? — запитав Макс, підходячи ззаду.

Він тепер офіційно був асистентом хореографа. Не «поруч», не «в тіні» — разом.

— Я не знаю, чи бувають моменти, коли повністю готовий, — усміхнулася Вікторія. — Але я точно не боюся.

Лука підійшов попрощатися. Без напруги. Без гри. — Ти змінила цей проєкт, — сказав він щиро. — І мене теж. Удачі.

Вона тихо прошепотіла: — Вийшло.

Літак відірвався від землі. І разом із ним

-Усі страхи сумніви й минулі...обмеження.

Попереду був новий світ. Нові сцени. Нові виклики.

Але тепер Вікторія знала головне:

Мрія здійснюється не тоді, коли тобі дозволяють.

А тоді, коли ти дозволяєш собі.

Подобається

Відредаговано: 10.02.2026