Глава 5. Пастка світла

Наступного дня в залі панувала напруга. Вікторія відчувала, що всі погляди спрямовані на неї — конкуренти, хореографи, навіть технічний персонал. Кожен рух тепер міг стати приводом для критики або похвали.

Під час репетиції Камілла підійшла до Вікторії і тихо сказала:

— Тут правила інші. Якщо хочеш вижити, ти маєш навчитися грати, а не тільки танцювати.

Вікторія відповіла лише поглядом, але всередині серце калатало: вона розуміла, що тут починається справжня психологічна гра.

Невдовзі під час сольного виступу з’явився новий виклик: член журі несподівано змінив музику на інший ритм, швидший та складніший. Танцівникам довелося імпровізувати на ходу.'

Вікторія відчула страх. Її серце билося, ноги тремтіли. Але вона закрила очі і дозволила тілу говорити за неї. Кожен рух був ризиком, кожен стрибок — викликом. Вона під влаштувала свої кроки під музику миттєво, не втративши гармонії.

Коли музика стихла, зал затих на кілька секунд. Потім пролунали оплески — голосні, щирі. Вікторія відчула, як адреналін змішався з гордістю.

Макс, який спостерігав із зали, підбіг до неї:

— Ти неймовірна… але це тільки початок. Тут кожен хоче бути найкращим. І іноді вони будуть намагатися зламати тебе будь-яким способом.

Вікторія кивнула. Вона знала: міжнародний світ танцю не про милість. Він про сміливість, витримку та здатність залишатися собою серед хаосу.

Коли всі розійшлися, Камілла підійшла знову:

— Ти витримала перший удар. Але приготуйся — далі буде важче.

Вікторія глибоко вдихнула. Попереду були не лише конкуренти, а й інтриги, нові правила і випробування серця.

Вона зрозуміла: щоб пройти цей шлях, їй доведеться танцювати не тільки тілом, а й душею.