Розділ 22. Робота над собою

Хто б міг подумати, що саме надсилання електронного листа стане тим самим спусковим гачком до нових змін, про які Ліана не могла навіть мріяти.

Послуги Адель коштували чимало, але завдяки репетиторству та перекладам текстів Ліана могла дозволити собі психотерапевта. Вони зідзвонювалися через відеозв’язок двічі на тиждень, проробляли психотравми й усе, що турбувало молоду маму. Крім того, знайшли спосіб, як Ліані позбутися почуття провини перед бабусею за те, що не попрощалася з нею, як у принципі вимикати цю провину й обернути її собі на користь, щоб вона не витягувала всі соки, і особливо – як «віддячити» Риті за всі її послання, чого Ліані так хотілося. У досвідченої Адель і на це знайшлося прекрасне рішення: писати листи у відповідь і висловлювати в них всі свої почуття. Це, звичайно ж, дуже допомагало й навіть створювало враження якоїсь внутрішньої повноти, яка прийшла на місце порожнечі та болю. Виявилося, що куплений в Мюнхені блокнот нагодився якраз до речі.

Дні перетікали на тижні, тижні – на місяці. Кілька разів Ліана з Лео літали до Мюнхена, щоб обговорити з Яном важливі моменти для розлучення й залагодити всі справи. Зустрічі з чоловіком уже не здавалися такими обтяжливими, як колись.

Для того, щоб не впасти в багнюку обличчям перед суспільством, Ян демонстративно бачився з сином і проводив із ним кілька годин, у колі своїх батьків і Ліани. Потім молода мама з сином поверталися назад до Таллінна, але її вже не турбували зустрічі з чоловіком, зі свекрухою, як і той факт, що після розлучення Ян відразу ж одружиться з тією молодою жінкою, із якою бачила його в кафе.

Тепер, коли всередині Ліани відбувалися зміни, вона звільнялася від застарілих, непотрібних установок у собі, відроджувалася заново і з кожним днем ​​ставала все впевненішою. Її не хвилювало те, що Ян знайшов собі іншу, і вона навіть не цікавилася його особистим життям. На щастя, під час їхніх зустрічей його наречена ніколи не з’являлася, і Ліану це влаштовувало.

Адель виявилася чарівницею, нехай і на деяких їхніх онлайн-зустрічах, зачепивши якусь дитячу травму, Ліана просто ридма ридала, а потім ще прокручувала все в голові кілька днів поспіль і збирала себе по шматочках. І все ж психотерапевт знала свою справу: допомагала зцілити те, що боліло, мучило, виснажувало, катувало зсередини, і до всього іншого побудувати нові переконання й звільнитися від усього непотрібного.

Наближався час Різдва, і Ліана збиралася разом із Лео до Риму, до своїх батьків. Цей чарівний час вони планували провести разом.

За цей час завдяки роботі з Адель зміни в житті Ліани не змусили на себе довго чекати. Вона почала більше заробляти, у неї з’явилися нові клієнти на переклади текстів, документів і навіть книг, і дозволити собі вона могла вже набагато більше. Крім того, психотерапевт допомогла їй опрацювати грошові переконання, звільнитися від обмежень і перешкод, які Ліана ставила перед собою, позбутися старих шаблонів, і заряджала її вірою в себе й силами не здаватися на півдорозі там, де треба йти вперед і довести справу до кінця.

Адель спонукала її почати займатися фізичними вправами, йогою та медитувати, і вже за кілька місяців внутрішньо Ліана змінилася практично до невпізнанності й зовні вже не нагадувала ту втомлену, змучену жінку, яка стала жертвою емоційного насильства. У її очах ніби спалахнуло світло, ожила любов до життя й щира подяка світу.

Бабусині листи вона не випускала з рук, що вдома, що в дорозі, вони завжди були поруч. Тим паче, що Ліана ще не розкрила всі конверти.

Ліана стала купувати аудіокниги з психології та саморозвитку. При будь-якій нагоді підживлювалася корисними знаннями, і вже завдяки цьому вона не нагадувала тих змучених молодих мам, які були готові на стіну лізти від дикої втоми. Навпаки, життя Ліани почало перетворюватися й змінюватися на краще, нехай і не стрімко, а маленькими кроками.