Розділ 19. Вечеря

Бруна і Ян влаштувалися навпроти неї, Андреас – на чолі столу, а Лео сидів на сусідньому стільці біля свого батька, із захопленням дивився на нього, періодично намагався залізти до нього на руки. Чоловік, свекор і свекруха намагалися вести світську бесіду, сміялися, жартували, згадували історії з дитинства. Збоку це нагадувало ідилію. Тільки нудотну, картонну й несправжню, як здалося Ліані.

Їй шматок у горло не ліз. Вони з сином прилетіли сюди з Таллінна не для того, щоб посміхатися й сидіти за спільним столом із людьми, які мали її за ніщо. Навіщо це все? Навіщо? Який у цьому сенс? Яку гру веде Ян? Найбільше її хвилювало передчуття, що назріває страшна темна буря, і святковий стіл – це щось на кшталт задобрювання. Що в голові у Яна й Бруни, навіщо вони накрили святковий стіл?

Ліана дивилася на білі мюнхенські ковбаски; «Фальшивого зайця» (запіканку зі свинячого фаршу, цибулі й картоплі, всередині якої зварені круто яйця); кислу капусту Зауеркраут; «Кенігсберзькі клопси» (ніжні м’ясні відварені тюфтельки у білому вершковому соусі з каперсами, лимонним соусом та гірчицею) та «Рольмопси» (рулетики з маринованого в оцті й солі філе оселедця, із начинкою зі спецій, цибулі й корнішонів). На стільниці до чаю вже стояв Штоллен.

Краєм ока Ліана помітила, як Лео зліз із стільця, за спинами Бруни і Яна тихенько підійшов до стільниці й дотягнувся до пирога, прикрашеного цукровою пудрою. Штоллен, як і прийнято, на вигляд нагадував білу пелюшку немовляти Ісуса Христа. Зазвичай його готували на Різдво, але Бруна замовляла пиріг у найкращих кондитерів міста щоразу, коли поверталася до Мюнхена, не важливо, взимку чи влітку, просто тому, що любила його навіть більше, ніж французький десерт у вигляді рулету «Різдвяне поліно». І все це пов’язано з її щасливими дитячими спогадами.

Ліана навіть не вслухалася в балаканину за столом. Андреас так захоплено слухав дружину й сина, що і він не звернув уваги на катастрофу, що насувається. У будь-якому випадку молода мама отримала задоволення, коли побачила, як Лео таки дотягнувся до пирога, занурив у нього долоню, відламав щедрий шматок із марципаном і сухофруктами та підніс до рота. Ідеальна картинка Бруни пішла тріщиною. Вона так пронизливо закричала, що чоловіки спочатку замовкли, а потім намагалися врятувати ситуацію: Андреас кинувся до дружини, а Ян – до сина, і швидко взяв того на руки. Словом, малюк гідно оцінив солодкий пиріг, прицмокував, посміхався й повторював «ням-ням», що означало, що йому сподобалося частування.

– Що ти накоїв, негідний хлопчиську? – розлютилася Бруна, і її гарне обличчя покрилося червоними плямами, через що в цю хвилину жінка нагадувала злу відьму. Коли вона побігла до Лео і Яна, Ліана схопилася слідом і випередила розгнівану свекруху, щоб та в такому стані не вдарила малюка. Хто знає, що в неї на думці?! Ясна річ, що в цю хвилину Бруна себе не контролює! Молода мама забрала Лео з рук Яна й відійшла разом із сином від гріха подалі на кілька кроків назад.

– Говорила я вам, що її виховання до добра не доведе! Він навіть зовні на неї схожий, жодних манер! – виплюнула Бруна, імовірно Янові й Андреасу, а Лео в цей момент дивився на бабусю зляканими очима, як і раніше жував пиріг, облизував пальці й притискався до мами, не розуміючи, що сталося і чому бабуся на нього кричить.

Андреас, як завжди, намагався заспокоїти дружину, обіймав, щось шепотів на вухо, але та голосила, лаялася й нагадувала порохову бочку, яка ось-ось вибухне. Ян гнівно свердлив Ліану поглядом. Бруна зі сльозами на очах побігла у вбиральню чепуритися, а Ліана нарешті зітхнула з полегшенням, що вони з Яном зрештою залишилися вдвох, за винятком малюка Лео у неї на руках. Цього разу до батька він не просився, а пильно дивився на нього, ніби вивчав.

– Ти просив нас прилетіти, і ми тут. Навіщо це все? Із якого приводу така вечеря і навіщо тут твої батьки? – прямо запитала Ліана, і її наповнила гордість за саму себе, що не побоялася першою почати цю розмову. Чим раніше вона почнеться, тим швидше вся ця вистава закінчиться, і тоді, у найкращому разі, вони з Лео повернуться назад до Таллінна.

– Дочекаймося батьків, і дізнаєшся. Мама сама хотіла про все розповісти, не хочу позбавляти її такого задоволення, – і те, як Ян це сказав, насторожило Ліану.

– Так не піде, – стала вона в позу. – Ми з сином прилетіли з іншої країни й промокли до нитки, терпіли весь цей цирк за столом, Лео так зовсім до смерті перелякався через крики й неадекватну поведінку твоєї матері. Не тобі цього разу виставляти умови. Говори, що тобі потрібно, інакше ми прямо зараз підемо!

Подібна зміна в дружині навіть налякала Яна й водночас захопила. Зараз Ліана відрізнялася від тієї жінки, із якою він жив колись під одним дахом. Чоловік раптом замовк і дивився на дружину кілька секунд.

– Мені потрібне розлучення, – випалив він. – Як і моїм батькам.

Ліана втягла носом повітря й поставила сина на ноги, щоб той поки що погрався зі своїми іграшками, привезеними з Таллінна, а може, й остаточно розправився з пирогом. Навряд чи він з’їсть його повністю, імовірніше – розкидає у будинку, через що Бруна зомліє.

– Батьки тут до чого?

Ян ніби не хотів розкривати всі карти, але все-таки сказав:

– Уся справа в бізнесі моїх батьків.

Ліана прикинула в голові різні варіанти й прийшла до думки, що, найімовірніше, та сама дівчина, яка пускала бісики Янові в кафе, – дочка якогось інвестора. Можливо, його й Бруну пов’язують ділові стосунки. Тільки до чого тут бізнес? Часи, коли одружували дітей заради вигідних ділових стосунків чи об’єднання компаній уже минули, хіба ні? Що це за фарс? Хоча Ліана просто зрозуміла, що справа зовсім не в цьому. Бруні просто не подобається її нинішня невістка, і їй до вподоби інша.

Ураховуючи те, що Ян розповідав телефоном своїй матері до найменших подробиць, Бруна вже давно в курсі його стосунків на стороні. На відміну від самої Ліани, яка дізналася про все цілком випадково. Від цього усвідомлення в неї боляче закололо під ребрами, але молода мати швидко взяла себе в руки. Якщо так, то тоді все йде, як треба, і на краще. Із цією сім’єю справді краще розірвати всі зв’язки. Лео, зрозуміло, бачитиметься з батьком, бабусею, дідусем та іншими родичами Яна, але особисто вона вже зможе тримати з ними якусь дистанцію.