Розділ 6. Перші зміни

Ян не хотів, щоб Ліана знайшла собі роботу або зайнялася чимось до душі, вважав, що місце жінки на кухні й поруч з дитиною, а тому всі домашні клопоти повинні бути на ній. Навіщо їм няня, ясла або садок, якщо вдома непрацююча дружина?! Ліана ці його погляди не поділяла й вирішила діяти. Того ж дня, після неприємної розмови з чоловіком, вона рішуче взяла в руки ноутбук і почала шукати няню, яка розвантажить її хоча б на пару годин на день, щоб зайнятися своїми справами.

Вона так захопилася, що не помітила, як пролетіло півтори години. Син, на її щастя, весь цей час був зайнятий іграшковим чорно-жовтим роботом, розбирав його на частини й збирав назад.

Ліана взяла сина на руки, піднялася на другий поверх, постукала в двері робочого кабінету чоловіка й після того, як він дозволив увійти, запитала, коли він зможе подивитися на потенційних кандидаток на посаду няні.

Ян розлютився, йому не сподобалося, що дружина зробила це за його спиною, не порадившись, і взагалі відкинув цю затію. Ліана намагалася м’яко пояснити, що дуже втомилася й більше просто не може тягнути всі турботи про сина на собі. Їй, як повітря, потрібен відпочинок. Якщо не влаштовує допомога няні, підійде його допомога, але чоловік нічого не хотів чути. Його все влаштовувало, і змінювати Ян нічого не хотів.

Ситуація здавалася безвихідною. Безглуздо намагатися змінити іншу людину, простіше взяти ситуацію в свої руки. Ліана замислилася, як сильно змінилася за час декрету. До появи Лео на світ вона випромінювала життєрадісність, виділялася округлими, апетитними формами, привертала жадібні погляди чоловіків і заздрісні – жінок, носила вишукані облягаючі сукні та елегантні костюми, а зараз схудла так, що будь-який одяг із гардероба висів на ній мішком. Лео на руках заплакав, а молода мама відчувала себе вкрай розбитою й приниженою.

Внизу, у вітальні, що плавно переходила в кухню, вона сіла на диван, втупилася в стіну, і сльози струмком потекли з очей. Якийсь час Ліана просиділа так, поки син носився туди-сюди з черговою іграшкою, а потім стиснула руки в кулаки й рішуче налаштувалася закінчити розпочате. Ніхто не сміє їй указувати, що робити! Їй необхідна допомога збоку, і вона нею скористається, тому що так для неї буде краще!

***

Ян не спілкувався з нею тиждень після того, як до них додому прийшла літня й дуже мила жінка на посаду няні. У цьому питанні Ліана не стала питати його думки, оскільки чоловік у принципі проти, щоб їй хтось допомагав із материнськими турботами. А тому все взяла в свої руки, пів години поспілкувалася з Амалією й найняла її на три години по буднях, із понеділка по п’ятницю. Яка-небудь, а вже допомога.

Амалія сподобалася Лео з перших хвилин, власне, як і самій Ліані, оскільки дечим нагадувала їй Риту. Така ж життєрадісна, енергійна й мудра, і що кумедно – мала витончений смак в одязі й мала чудовий вигляд на свій вік. Волосся ніжного попелясто-пурпурного відтінку жінка підкручувала на плойці у великі кучері, зелена блузка з атласу й щільні темно-сірі штани надавали їй елегантності. На ногах – витончені туфельки на зручному каблуці. Своїм зовнішнім виглядом Амалія захоплювала перехожих на вулиці. Ввічлива, енергійна й чудова жінка погодилася взятися до роботи з завтрашнього дня, тобто з середи. Усі важливі моменти вони обговорили швидко, Амалія вже багато років працювала нянею, а до цього – вихователькою в дитячому садку, тож досвіду у неї достатньо, щоб упоратися з маленьким непосидою.

Незважаючи на те, що чоловік заблокував її картку, у Ліани збереглися свої заощадження, накопичені ще до укладення шлюбу, тому вона могла запросто розплатитися з Амалією. Уже подумки жінка усвідомила гірку правду: схоже, незабаром їй самій доведеться забезпечувати себе й сина матеріально, оскільки з таким успіхом Ян просто піде з дому, і невідомо, що буде далі. «Швидше нас вижене зі свого дому, а не піде», – поправила вона саму себе.

Найбільше засмучувало, що вони зовсім не розмовляли, не обговорювали назрілі між ними проблеми, не озвучували те, що накопичилося в кожного на душі, адже при будь-якому конфлікті варто в спокійній обстановці поділитися наболілим, з’ясувати, що сталося, хоча б спробувати поставити себе на місце іншого, знайти точки дотику й налагодити стосунки, якщо обидва цього хочуть. Але Ян вважав за краще просто закритися й, імовірно, викреслити Ліану зі свого життя. Схоже, відновити взаєморозуміння з дружиною абсолютно не входило в його плани.

Перспектива шукати роботу Ліану анітрохи не радувала. Куди йти з маленьким сином на руках? Куди її візьмуть? Працювати де завгодно, аби її взяли, вона хотіла найменше, особливо після такого важкого післяпологового періоду, коли ще треба було збирати себе по шматочках, й особливо не завадило б відновлення. Ліана прокручувала в голові різні варіанти й замислилася над тим, яка професія могла б принести їй задоволення й грошову винагороду.

На жаль, жодна слушна ідея не спала їй на думку, ніби внутрішній голос спав, і тому зневірена й засмучена молода мама не знайшла нічого кращого, як розгорнути відразу кілька бабусиних конвертів, щоб вони трохи додали їй сил і заспокоїли в цю хвилину.

«Страх – усього лише слово! Ми так застрягли у звичному вирі подій, у непробивній рутині, любимо стабільність, ненавидимо зміни, боїмося, що попереду нас чекає щось страшне й небезпечне. Тільки ось що, квіточко, світ постійно змінюється, не стоїть на місці, час біжить швидкоплинно, а тому ти зробиш собі величезну послугу, якщо просто замахнешся на свою мрію й ухопишся за неї.

Не можна покладатися тільки на долю й сподіватися на краще в той час, коли щастя виключно в твоїх руках і саме від тебе залежить дуже багато. Нам не під силу контролювати все, але можемо підлаштуватися під ситуації, що склалися, і вийти з них переможцем. Іншого не дано, так я вважаю!

Коли йде дощ, ми беремо в руки парасольку, одягаємося за погодою й виходимо на вулицю, а можемо й зовсім перечекати зливу. Не лаємо погоду, метеорологів, синоптиків або бог ще знає кого, хто в цьому винен (пишу, і самій смішно). Ні, звичайно, є й такі, їх хлібом не годуй, дай привід когось звинуватити в усіх гріхах і своїх бідах, але, проживши стільки років, можу точно сказати, що бути буркотухою абсолютно не вигідно. Вона вічно всім незадоволена, часто хворіє і менше живе на світі.