Розділ 5. Список бажань

Поклавши Лео на денний сон, Ліана намагалася написати хоча б рядок, але все марно. Замість цього вона розмалювала поля сторінок нескладними візерунками, а в якийсь момент і зовсім відкинула записник убік, сердячись на себе, що взагалі його купила. І навіщо? Нормально собі жила без цієї писанини. Затіяла якусь дурницю!

Приготування плову й супу зайняло у неї близько двох годин. Лео вже мав із хвилини на хвилину прокинутися, але молода мама побігла в кімнату, взяла в руки конверт з цифрою 2 в правому верхньому куті, розгорнула його й почала жадібно читати.

«Часом ми самі вигадуємо собі проблеми на рівному місці, чіпляємося за страждання, удаємо з себе жертву. Але завжди з будь-якої ситуації, навіть найчорнішої, є вихід, квіточко. Звільнили з роботи? Так, може, настав час відпочити від тирана-начальника й пошукати те, що до душі, без гонитви за купюрами, а за інтересом? Суспільство диктує нам гнатися за якимись примарними мріями, які часто й зовсім не наші. Посварилася з коханим? Не сперечаюся, це важко, але якщо людина твоя, помиритеся й станете ріднішими, а якщо розійдетеся, то так навіть краще. Життя – дар, і витрачати свої дорогоцінні секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки на того, хто тебе не цінує й має за ніщо, безглуздо, так я вважаю!

Не існує безвихідних ситуацій. Іноді ми самі собі вигадуємо проблеми на рівному місці. Навіть коли тобі здається, що ти в глухому куті, задумайся, можливо, це тимчасово, і вже незабаром саме ця чорна смуга прикраситься різнокольоровими фарбами? Відпочинь, наберися сил і йди вперед!..»

Щойно Ліана дочитала бабусин лист, прокинувся Лео й наполегливо вимагав маминої уваги.

***

Рита допомагала навіть зараз, просто своїми словами, написаними на листках паперу, і чомусь у Ліани склалося враження, що вона не має права здаватися й далі страждати, ніби, якщо нічого не зробить, підведе бабусю, як би безглуздо це не звучало.

Ниття навряд чи допоможе її становищу, а ось озирнутися й пошукати нові можливості, для початку просто помітити їх, звернути на них увагу – уже пів справи.

Поки Лео перебирав у контейнері для іграшок кубики, а потім із важливим виглядом ставив пірамідки, руйнував їх, ставив знову, поки не переключився на музичний мікрофон, куплений Яном минулого тижня, Ліана написала в тому самому записнику список бажань.

Їх виявилося зовсім небагато:

* знайти для Лео няню;

* хоча б пару годин на день вільного часу для себе;

* виспатися;

* пообідати без поспіху;

* прогулятися містом наодинці;

* зробити манікюр і педикюр;

* оновити гардероб;

* зустрітися з батьками;

* Різдво в колі близьких;

* стати фінансово незалежною.

Ліана дивилася на свій список із легкою посмішкою на обличчі. Перші сім пунктів стосувалися її особисто, про восьмий і дев’ятий вона справді мріяла: їй не вистачало батьків поруч, і все всередині кричало про те, що їм необхідно зустрітися якомога швидше. Що стосується останнього пункту, фінансова незалежність поки що здавалася нереальною й недосяжною, але підсвідомо Ліана бажала цього всім серцем. Як би тоді змінилося її життя, якби це все-таки сталося? Чи терпіла б вона й надалі таке ставлення свого чоловіка або знайшла б у собі сили розставити всі крапки над «i»?

Ян мовчки спустився з другого поверху, він мав пом’ятий вигляд, мабуть, працював над проєктом всю ніч. Дистанційна робота вебдизайнером давала йому змогу працювати з дому, не стояти в заторах, заощадити купу часу. Чоловік помахав їй рукою, посміхнувся, поцілував сина в маківку, пішов на кухню, налив собі в миску суп, у тарілку насипав розсипчастий рис, запах якого рознісся по всьому будинку, і повернувся у свій робочий кабінет. Ліана з колючою образою кілька секунд дивилася йому в спину. У який момент їхні стосунки дали тріщину? Але відповідь вже крутилася на задвірках пам’яті. Щойно вона народила.