Глава 14 (1-14)

Тим часом, Кашіна виплив на комп'ютерний берег. Він був зовсім обезсиленим. Ще довгий час він лежав непритомним на пустому пляжі комп'ютерного берега. Електрокраби та USB-водорості заплуталися у сивому густому волоссі Кашіни. Раптом, повіяли теплі південні вітри з нешатирного спирту. Під дією цього аромату, Кашіна зразу опритомнів. 

Він повільно піднявся на ноги і став лицем до моря, в надії побачити хоч щось, що може врятувати його. Але перед ним постала дивна картина: в морі, у якому мужньо плив Кашіна ,відбивалися фіолетові промені сонця Марганцовка"(це друге сонце після Сичуань, що є головним в Сибірському Районі), під його ногами був білосніжний пісок на якому де-не-де валялася таранька прикрашена червоними гвоздиками - такі піски називались "Гвоздичними пустелями". Як відомо - особам, які хоч колись були рабами не можна довго ходити по гвоздичній поверхності. А чому? - Ніхто не знає... Про це Кашіна дізнався саме з передач "Астральне турагенство Гі пноз" на каналі "Консомольська правда". Він обернувся й побачив на горизонті три величезних гори. Набравши досхочу тараньки, Кашіна вирушив до тих гір, в надії знайти там прихисток. Довго він йшов до них - сім діб.

Гвоздики вже повністю розплавили пластмасові каблуки Кашіни, від яких залишились лише дві великих стрази, які бідака ретельно сховав на пам'ять. Та і запас тараньки вже майже вичерпався. 
І ось, на восьмий день здавалось, що гори вже зовсім близько - приблизно на відстані кілометра,а то й
 менше. Кашіна мужньо йшов не шкодуючи останніх сил. Та от, Кашіна вже дійшов до тих самих гір. З радості, він упав на коліна і почав цілувати пісок, але тут він почув вигуки :

— Ейй Рамааани!!!".

Він підняв голову й побачив під самими горами трьох циганок. 
Одна була на вигляд дуже старою. Одягнена   у біле шовкове комбіне. На її смуглі плечі спадали розкішні обгорілі пасма червоного волосся. 
Друга циганочка  була довготелесою й на вигляд їй не більше 10 років. На ній був брючний костюм з картонних коробок. Взута  у модні на той час босоніжки з підошвою із кольорових трусів. 
А третя... Ну... Кашіна б не дав їй 44, але й не дав би їй 46... Ну напевне їй 45. Її вбрання -це лише замотаний рушник та приклеїні ангельські крила. 
Кашіна спочатку не міг вимовити ні слова, адже був вражений побаченим. І вже хотів щось додати, але жінки перебили його, сказавши хором: 

-Айнанайна! Вас привєтствують Раманииии!!! Шо ви тут забули?-і затанцювали йому короткий танець.

 Ну Кашіна й пояснив, що так-то й так-то - звідки він, яким чином потрапив сюди і що хотів би якось вибратись із пустелі,а  в найкращому випадку добратись до дому. Найстарша почесала потилицю й сказала:

 - Ну... Тут випадок нєпростой... А ну ка загадку відгадай!!!! "Не їсть, не п'є, а ходить і б'є".
 Кашіна дуже довго думав, та врешті зрозумів: 
- Копік Топік! - Копік Топік - найсуворіший, наймогутніший та найсильніший боксер у всіх галактиках. 
Циганки просто були шоковані відповіддю. Досі, ніхто не міг правильно відповісти...

 -Ану-ка іди сюда, треба погадати, бо інакше нікак- з недовірою сказала старша циганка. 
 Кашіна підійшов до неї й подав руку. Вона погадала, нашептала чогось, а потім зі страхом поглянула на Кашіну. 
- Ти єси не той що етот обабіч тощо... Ти особіний... Ти припер по правильній дарозі...

 І тут циганки розступились й Кашіна тільки зараз побачив, що ззаду цих трьох були сходи з рису, які вели прямісінько до вершини скелі. І тут старша циганка промовляє:
 - Іди по цих сходах, як доберешся на вершину скелі то побачиш три шляхи. А який з них праведний рішай сам. Твоя дарога буде оооооочень довга, но приведе тебе на верне місце. І ще одне. Ото тобі наґрада, за правильну відпавідь. - й подала Кашіні величезний рюкзак з дуже щирим зображенням(Ісуса Христа). 
Дві інші циганки дали по коробці, в якій були бутерброди з гвоздики, алмазові котлети і гнилий сік - щоб Кашіна не голодав. Всі троє поклонились йому і він побіг по рисових сходах.

Доовго біг.. І ось...