Глава 4 (1-4)

Також, варто сказати, що Панас побачив Кашіну з іншої сторони. Насправді, Кашіна виявився дуже розумним та начитаним. Він, як ніхто, петрав у філософії, та міг пояснити з філософської та езотеричної точок зору навіть те, чому жителі Сибірського Району любили ставити телевізор не на тумбочку, чи на призначене місце, а на підлогу. А пояснював він це тим, що досить часті вибухи на Сонці Сичуань (це спеціальне сонце Сибірського Району) посилають червоні радіоактивні хвилі, які впливають на внутрішнє дерево життя, підсвідомість та третє око жителів Сибірського Району. У цей період, їм найбільше кортить знайти своїх духовних близнюків, тож ставлячи телевізор на підлогу, вони, самі цього не підозрюючи, наводять контакт із сайтами знайомств духовних близнюків і коли їхні телевізійні хвилі раптом починають вирувати, то третє око їхнього потенційного духовного близнюка починає палати і вказувати дорогу. Таким чином вони і знаходять одне одного. 

Панас дуже любив слухати Кашіну. Вони могли сидіти на залізних сходах цілу ніч і говорити про філософію, аж поки не прокидалася Лоліта і не говорила їм, що не можна сидіти а холодних залізних сходах,тому що можна серйозно простудити коронні місця. Але їм на це було байдуже.

Одного звичайнісінького понеділка, Кашіна ,як завжди ,рився в Панасовому комоді з трусами і здував з них пилюку. Залишилася лише одна шухляда з недовидутими трусами. Кашіна довго не міг її відкрити, але потягнув сильніше і вона відкрилася. Він неймовірно засмутився, адже там не виявилося трусів, але звідти випала якась папка. Він автоматично відкрив її і отетерів. У папці лежали картини неймовірної краси. В той момент Панас прийшов зі школи і застав Кашіну з папкою в руках .
 - Кашіна, как ти міг???? - розплакався Панас так, що по його щоках аж потекла його улюблена фіолетова туш. 
Кашіна розгубився. Він не розумів, чому у Панаса така істерика. Панас підбіг до нього і вирвав з рук нещасну папку. Тоді Кашіна підійшов до нього, поклав руку на плече і тихо промовив 
 - Що б там не було, як там не було-не плач. Я поздував тобі всю пилюку із твоїх улюблених трусів. 
- Правда?..- утішився Панас. 
- Ага, канєшно що правда. Але чого ти так ревів?- запитав Кашіна. 
- Тому що я не хотів, щоб ти знав про мій художній талант...
- ТИ ЩО! Це ж конгеніально! - прокричав Кашіна, - Я наполягаю, щоб ти записався на малювання!
- Ні, не бувати цьому!- розлютився Панас. 
- Якщо ти зараз же не подзвониш в будинок культури, я спалю твою улюблену книгу Мордини Шматалохи і більше ніколи не читатиму тобі на ніч. 
- Ех...добре...- видавив із себе Панас. У нього не було вибору, адже творчість Мордини Шматалохи для нього була понад усе. Наступного ж дня він пішов на свій перший урок образотворчого мистецтва.