24. 02. 22

Героям Авдіївки

Пів пляшки води в нерухомих руках,
І звернені очі до неба.
Авдіївське пекло проніс на плечах -
Вже більше нічого не треба.

Журився, що мало зосталось хлібця,
Що рана кровить без упину.
А от і діждався страшного кінця -
Зрадливого пострілу в спину.

Ще нені зажуреній твердо сказав
"Я воїн, не плачте, матусю"...
Як кат московитий життя обірвав,
Віднявши змордовану душу.

Чи довго ще буде дивитися світ
Крізь пальці на ці злодіяння?
Як винищать нашої нації цвіт,
На кого тоді сподівання?

Подобається

#2477 в Різне
#625 в Поезія

Відредаговано: 03.06.2023