24. 02. 22
Літній ранок пестить землю
Літній ранок пестить землю, вітерець ледь дише,
А дідусь змарнілий сивий онуку колише.
Обійма холодне тіло, не йме тому віри,
Що батьки цього дитяти вже осиротіли.
Нелюд підлий на світанку випустив ракети,
І понесли смерть на крилах сталеві скелети.
Заховатися не встигли, укриття закрите,
І тепер дівча невинне саваном повите!
Як же, Боже, з цим змиритись, як таке прийняти?
Як же сім'ї далі жити без свого маляти?
Як же може та мразота, що дітей вбиває,
Й далі собі звично жити, ніби й ніц немає?
Хай вернуться вам стократно материнські сльози,
Хай вогонь вас спопелить, закують морози,
Щоб всі муки дітей наших на собі зазнали,
Щоб сконали ви у муках, й прощення не мали!
Відредаговано: 03.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
