Під Бахмутом ворон кряче, недолю віщує,
Та полеглий в полі воїн його вже не чує.
Підняв очі невидющі до синього неба -
і нічого, бідоласі, вже більше не треба.
Підкосила вража куля, встигнув ще гукнути:
“Швидше, браття, рятуйтеся від цієї муки!
Війна ваша не скінчилась, ще дасте їм фору,
Й проженете з України гидку цю потвору!”
Впав знесилено на землю, сніг від крові чорний,
І нехай ви тіло вбили - а дух непоборний!
Врятувались побратими, орді не сховатись,
Скоро буде у канавах і лісах валятить.
Чи у кращому випадку, назад на болота,
Жманим фаршем у пакеті вернеться сволота.
Ну а поки стоїть Бахмут, страшною ціною,
Помолимось за героїв, скошених війною.
Відредаговано: 03.06.2023