24. 02. 22

Нескоримі

Новітню історію пише час

Кривавими буквами без прикрас:

Гостомель, Буча, Київ, Ірпінь -

Й пронизує серце  нестерпний біль.

 

Чим завинили старі і малі,

Що вдерлись додому до них москалі,

Ласі до всього чужого добра,

Хижі й підступні, мов дика орда?

 

Чим завинили? А тим, що жили,

Сіяли хліб та збирали плоди,

Співали, кохали, плекали дітей

Й буття планували з маленьких ідей.

 

Та враз обірвалося мирне життя -

Пренесла нечиста скота-москаля,

Що жадібно крало прикраси, хутро,

Настільки огидне мало нутро, що

 

Крало, вбивало заради розваг -

Ниций, підступний, столітній наш враг,

Замордувавши сотні життів,

Нас на коліна поставити хтів,

 

Та подавився своїм же жалом,

А також украденим нашим добром,

Сльозами батьків, що ховали дітей,

Сирітським плачем та прокляттям людей!

 

Чуєш, ординцю, ніколи й ніхто

Нас не здолає, ми ніби зерно,

Що з колоска проросте навесні

На рідній родючій багатій землі,

 

Й скільки не мнути його, не товкти,

Та гордо триматимуть стрій колоски

Й щороку даватимуть добрий врожай,

Щоб процвітав у добробуті край!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше