НА ЛОВЦЯ І ЗВІР БІЖИТЬ

ГЛАВА 4
НА ЛОВЦЯ І ЗВІР БІЖИТЬ

   Погода вранці була на диво гарною, ніби віщувала такий самий вдалий день. Хлопці прокинулись від телефонного дзвінка, на тому кінці дроту був Лаврінчук. 
- Даня, це ти ? - сказав невпевненим голосом Лаврінчук.
- Так я, доброго ранку, пане Миколо, - відповів Даня ще цілком не прокинувшись.
- Добре, я що хотів сказати, ти сьогодні будеш дома, в тебе вихідний. Там у нас буде зустріч у дворі, тому туди сьогодні не йди. Добре ?
- Добре, пане Миколо, буду відпочивати.
- Ага, до речі, а що з тим Жигулем ? Ти знайшов його ?
   Даню аж перекосило від цього запитання, і він тремтячим голосом сказав :
- Еее, ні, чесно кажучи я забув про нього.
- От так, а для чого ж я тоді тебе брав на роботу ? -запитав з іронією Лаврінчук.
- Для пошуків машини, але я шукав, та після роботи по господарці у вас на подвір`ї, я забував про неї, та й ви скажіть чесно, теж забули про автомобіль ?
- Так, маєш рацію, але чорт з ним з тим автомобілем. Якщо сьогодні в мене вийде дійти згоди на діловій зустрічі, то я отримаю стільки грошей, що можна буде купити тисячу цих Жигулів.
 Добре, хай тому хто його вкрав гарно їздиться. Мені вже не до нього. Ну все, тоді відпочивай, якщо що то наберу.
- Бувайте, пане Миколо, - сказав Даня і кинув слухавку.
- Ну що там ? - спитали всі разом хлопці.
- У нього сьогодні зустріч з німцем і він сказав мені бути дома, а також хай чорт його побере він згадав про Жигуль, та слава Богу, йому вже не до нього. Схоже, що він дуже чекає на зустріч, щоб скоріше продати книгу та десь притихнути, напевно, думає, що про крадіжку ніхто не знає. 
- Ясно, з глузду через гроші зійшов, - сказав з насмішкою Діма.
- Так, напевно, що й справді зійшов.
   Після ранкової розмови, а вона відбулася о восьмій, хлопці вже не лягали спати. Вони готували себе морально, адже знали, що на них чекає. Також Саня згадав про два газових балончика, які вони брали на першу вилазку. Один взяли собі Даня з Андрієм, а інший їхні друзі. За тим вони сіли снідати. За столом була весела обстановка, лунали жарти, приємні розмови та панував гарний настрій. 
   Потім Даня пішов перевіряти машину. ЇЇ було трохи важко завести, адже вона довго стояла в холодному приміщенні. Навіть вчора на фермі хлопці, майже півгодини заводили її. Але крім цієї проблемки, була ще одна - не було палива. До найближчої заправки, яка була у місті їхати довго, тому Іван Петрович знову зателефонував на ферму і попросив бензину. Через двадцять хвилин до двору приїхала стара машина. З неї вийшов чоловік років сорока і дав Івану Петровичу каністру палива. 
   Приблизно о пів на другу, хлопці готувалися до початку операції. Даня з Андрієм вдягалися і клали речі в машину, а Саня, Льоха та Діма готувались до проникнення.
   Галина Степанівна за десять хвилин до від'їзду хлопців пішла до будинку Лаврінчука. Вона повинна була пройти повз дім голови села, десь заховатися та подзвонити хлопцям, коли Лаврінчук буде виїжджати з двору.
   Даня і Андрій з нетерпінням чекали на дзвінок. І о 14:05 жінка зателефонувала і сказала, що він виїхав та рушив в сторону міста. Після цього вони швидко сіли в автомобіль і рушили за Лаврінчуком. Даня їхав швидко, аби не втратити з поля зору Мерседес, на якому нічого не підозрюючи мчав голова села. 
   Андрій був, як штурман і весь час дивився на дорогу і за машиною. Повсяк час дзвонив Івану Петровичу і докладав інформацію. Дані приходилось іноді віддалятися, ставати в ряд за іншими машинами, щоб Лаврінчук їх не бачив.
   Тим часом Саня, Льоха та Діма вирушили на свій фронт. Вони тихо підійшли до паркану і почали слідкувати за тим, що відбувається у дворі. Через десять хвилин після їхнього приходу, до подвір`я приїхала вантажівка. Це були приятелі Лаврінчука, вони відвозили наркотики по точкам, а потім забирали свою долю. Друзі чекали поки ті загрузять машину і поїдуть, бо з чотирма великими амбалами, їм не справитись. Весь цей час вони знімали все на телефон, аби в них були докази. Та чекати прийшлось довгенько. Чоловіки ще деякий час про щось розмовляли. 
   Через двадцять хвилин вони все таки поїхали. Помічники голови села, Саня і Вадим пішли у будинок і винесли пакет з білим порошком. Їм більше нічого не треба було робити і вони вирішили спробувати наркотики. Хлопцям це було навіть на руку. Наші агенти вирішили трохи зачекати, поки чоловіки приймуть дозу і тоді їм буде легше їх побити.   
   Хлопцям було цікаво спостерігати, як Саня з Вадимом нюхають кокс. Вони спочатку були нормальними, але десь за півгодини у них наступила ейфорія. Братки були ніби не свої, і це був той самий момент, коли треба в`язати. Хлопці тихенько пішли поза парканом до задньої частини будинку, перелізли його і підкрались до братків. Вони сиділи спинами до хлопців, і все було б добре якби не собака. Стаф загавкав і амбали повернулися на звук. Побачивши хлопців вони не зрозуміли, звідки ті взялися і один із них почав діставати пістолет. Та Діма, який займається кікбоксом швидко зрегував, вибив пістолет з рук, та вирубив чоловіка. В цей час двоє інших хлопців накинулись на Вадима. Він був не з слабких чоловіків, і хоч в стані ейфорії, та бився напрочуд сильно. Тому хлопцям прийшлось використовувати заготовлений арсенал. Друзі почали битись штахетами, та Вадим також не відступав, він взяв лопату і почав захищатися. Але його старання були марними, бо Діма вирубив Вадима ударом пістолета по потилиці. Після феєричної битви хлопці обшукали амбалів, подіставали всі телефони та документи, і зв`язали їх на порозі будинку. Потім Саня з Дімою пішли обдивлюватись сам будинок, а Льоха залишився стерегти чоловіків.
   Зайшовши у дім хлопці були в захваті. Вони вперше стояли серед таких дорогих речей. У домі вони знайшли різні документи, гроші, дорогоцінності, а також те що допоможе затримати Лаврінчука - десять пакетів коксу.
   Коли Саня з Дімою вийшли з будинку то побачили, що амбали почали трохи приходити в себе. За декілька хвилин вони й зовсім очуняли. Ще під час бійки Діма конфіскував пістолет, і тепер пригрожував чоловікам. Хлопці стали допитувати братків. В цей час неочікуванно задзвонив телефон одного з них. На тому кінці дроту був Лаврінчук. Він схоже вирішив спитати про партію коксу.
- Так, пацани, заткніть ротяки цим амбалам, вони нас спалять. І пригрозіть пушкою, щоб мовчали, - сказав Саня.
- Добре.
   Хлопець взяв слухавку і почав розмовляти грубим мужицьким голосом :
- Так, бос, слухаю.
- Що там з партією ? Відправили ?
- Так, поїхали приблизно годину тому.
- Добре, що з твоїм голосом, Вадік ?
- Та води холодної напився, горло трохи болить.
- Ясно, не розслабляйтесь там, слідкуйте за обстановкою, і що це за звуки, - спитав голова почувши виски амбалів.
- Це Саня телевізор ввімкнув, все добре, ми за всім слідкуємо.
- Я зрозумів. Добре, тоді до зв`язку.
   Саня з полегшенням кинув слухавку і повернувся до хлопців.
- Цей лопух нічого не запідозрив. Все йде, як по маслу.
- Чудово, тепер залишилось викликати копів і зробити засаду.
- Так, дзвоніть в поліцію та про наркотики не кажіть, скажіть що до нас увірвались озброєні бандити, - відповів впевнено Саня.