Глава 1

Світ змінився.
Максим сидів у своїй маленькій квартирі на третьому поверсі. Лише годину тому він повернувся зі зміни на заводі, кинув робочу куртку на стілець і одразу сів за комп’ютер. На екрані миготіла катка в Counter-Strike, у кімнаті висів густий солодкуватий пар від електронної сигарети.
Раптом на телефоні спалахнуло сповіщення з YouTube.
«ЗОМБІ-АПОКАЛІПСИС ПОЧАВСЯ!!! ТІКАЙТЕ!!!»
Максим лише фиркнув.
— Знову хтось набиває перегляди на хайпі, — пробурмотів він, не відриваючи очей від монітора.
Світ і без того давно став неспокійним.
Надворі стояв травень 2035 року. Планета розкололася на два ворожі блоки, а всі новини лише й говорили про можливу третю світову війну між США та Китаєм. Напруга висіла в повітрі, мов передгрозова тиша. Але, попри це, люди продовжували жити: ходили на роботу, будували плани, чекали травневих свят і мріяли про шашлики на вихідних.
Та Максим давно перестав мріяти про прості речі.
Останнім часом його думки крутилися лише навколо одного — грошей.
Як вибратися з цього життя? Як перестати бути ніким? Як вирватися з цієї клятої Матриці й стати кимось значущим… кимось сильним.
Друзів у нього не було.
Дівчини — теж.
Із близьких родичів не залишилося нікого.
Він просто існував: робота, комп’ютер, сигарета, сон… і знову по колу.
Максим був високим хлопцем із спортивною статурою. Коричневе волосся, сірі очі, трохи кирпатий ніс. Нічого особливого на перший погляд. Один із тисяч таких самих молодих хлопців, загублених у сірому потоці життя.
Працював він на заводі з виробництва зброї в невеликому містечку, неподалік від свого будинку.
Колись у нього були великі мрії.
Власний бізнес.
Великі гроші.
Можливості.
Постійний розвиток.
Але після смерті батьків усе ніби обірвалося.
Тоді він ледве втримався, щоб не зламатися остаточно — не спитися і не втратити самого себе.
З того часу Максим став справжнім думером: рідко виходив на вулицю, годинами сидів за комп’ютером і курив так, ніби його легені були зроблені з нержавіючої сталі.
Так і минав його двадцятий рік життя.

За вікном раптом пролунав чийсь крик. Довгий, пронизливий, нелюдський.
Максим повільно зняв навушники й повернув голову до вікна.
Катка вже не мала жодного значення.