2022 (вірші)
Чернігів
10.04.2022 рік
Ще наче вчора ми робили справи денні,
Аж ось прокинулись і чуємо «Війна!».
Та зараз одягли знаряддя ми воєнні,
І захищаємо країну, у нас вона одна!
Ось так у лютому нас всіх накрило,
І з того дня не спим, бо наші вороги.
Мерзотні виродки, і небо нам закрило,
Кацапське бидло, смердючий слід орди.
Ніщо не тішить так як сміх дитячий,
І гомін, метушня людей, то це життя.
Шуми доріг, асфальт гарячий,
Та звісно, ви згадайте за лани…
Та вчора ми в Чернігові почули тишу,
Здалось, що місто кинула душа.
Нема людей, хто носить якусь ношу,
Будинки биті, нерви як струна.
Так боляче було, так в серці лихо,
На власні очі бачиш що тепер зола.
Нема будинку, чуєш - тихо, тихо,
«Тварюки, чуєте?! Вам всім …»
На очі сльози льють, та я тримаюсь,
В душі шукає місце болю сатана.
Та не покоре серце страх, я дочекаюсь,
Як ляжеш ти, москалику, у яму, там темрява одна…
Нема різниці, що за масто градом накриває,
Нам кожен клаптик неньки дорогий.
І ми «віддячимо» брудному вороженьку,
Наш гнів пекельний, дужий, світовий.
Відредаговано: 23.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
