20%
II
Почався перший день розмови з тінню.
Я знову посеред кімнати, котру ненавиджу, дивлюсь у стіну без надії,
котрої й не було. Раптом знову гучний звук ніби вколов моє серце, я виглянув у вікно, після звуку залишився лише чорний дим.
Щодня мені гірше, мов самотність поглинає, я розмовляю з тінню, котра слідує за мною, і раптово хтось затарабанив у двері, моя голова знову затріщала, я думав, що звук перестане йти. Але ні.
Отож я відкрив двері.
Хоча я думав, що відкрив їх, далі нічого не памʼятаю, тільки сині мигалки і сильне трясіння мого тіла.
У моменті я мов би провалився за межі, ніби я став телевізором, який показує фільми і водночас дивиться їх. І на одному з фільмів я впізнав свою ситуацію, той самий звук, той самий стук, от тільки під час перегляду я крайом ока побачив, що скло у моїй кімнаті розколене й лежить мілкими частинками на підлозі, а на даху сусіднього будинку пробіг чоловік у чорному вбранні разом із гвинтівкою, котру замаскував у гітару.
Тепер я не розумію, де реальність, а де вигадка.
#906 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
