76. Дивний план Буряка

Після всіх дивних знахідок — мішка з човна, дитячих черевиків, плаща й таємничого свисту у млині — капітан Буряк урочисто вирішив: настав час діяти рішуче. Він покликав дітей до подвір’я біля млина і, ставши у найгероїчнішу позу, проголосив:

— Ворог не дрімає! І якщо ворог не дрімає, то ми теж не будемо! Операція «Пастка» починається!

З цими словами він витяг із службової машини (старенької «Ниви», в якій, здавалося, можна було знайти все від консервів до протигазу) кілька старих відер, клубок мотузки й навіть пару іржавих мишоловок.

Його задум був простий і водночас абсурдний: обв’язати млин мотузками так, щоб будь-який «шпигун» заплутався, а відра при цьому грюкали, здіймаючи тривогу.

Діти спостерігали з цікавістю, хоча вже через кілька хвилин почали розуміти, що план має серйозні вади.

Спершу Буряк сам наступив на власну мотузку, і відро, хитнувшись, гепнуло його по голові так голосно, що навіть Барбос загавкав від несподіванки.

— Це була перевірка системи! — миттю оголосив капітан, потираючи потилицю.

Але доля вирішила, що цього замало. Він зачепив ногою мишоловку, і та голосно клацнула просто на його чоботі.

— Так і треба! — запевнив він, стрибаючи на одній нозі. — Це… контрольна сигналізація!

Дід Петро, який сидів неподалік на лавці з кошиком яблук, ледве не падав від сміху:

— Та ну! То все телевізори винні! Надивився своїх бойовиків, а тепер театр влаштовує!

Баба Марія визирнула з-за тину з одним із своїх трьох біноклів і додала:

— Я так і знала! Вчора бачила, як він виносив ті відра з двору. Думала — для яблук. А воно, бачите, — для шпигунів!

— Це не шпигуни, а духи! — втрутилася баба Варвара, яка якраз несла вузлик із сіллю та часником. — Треба було відро свяченою водою наповнити, а не порожнє ставити!

— Та які ще духи! — буркнув дід Петро. — Я вам кажу, то все телевізори ті винні.

Усі загомоніли разом, кожен наполягав на своєму, а в цей час Бублик спокійно обходив «пастки». Він пересувався так обережно, що жодне відро не торкнулося його лап, жодна мотузка не зачепила його хвоста. Зрештою він зупинився, сів прямо перед млином і голосно нявкнув, наче кажучи: «Ваша циркова вистава — смішна, але справжня небезпека зовсім не тут».

Навіть Галя, яка стояла на відстані, серйозно поглянула на Буряка, наче хоче сказати: «Вчися у Бублика, капітане».

А Барбос тим часом загавкав так гучно, що відра знову грюкнули, і Буряк у другий раз мало не перекинувся у власну «пастку».

Діти ледве стримували сміх. Вони розуміли: попри всю кумедність ситуації, млин залишався сповненим загадок. І навіть без усіх цих хитрих пасток він сам, наче живий, підкидав їм усе нові й нові таємниці.