38. Незрозумілий список

Бібліотека у Шпилях завжди пахла книжками, сушеними травами і трошки — пиріжками з капустою. Марія Петрівна, бібліотекарка, казала, що книжки люблять, коли їх читають не тільки очима, а й серцем.

Соломія зайшла сюди в обід, коли інші були зайняті: Іван — перевіряв свою «карту млина», Тимко майстрував з ліхтаря «детектор світлових сигналів», а Максим підраховував усі знайдені підказки у своєму зошиті.

Вона шукала книгу про старі будівлі, сподіваючись, що там знайдеться щось про млин. Гортаючи папки на верхній полиці, випадково витягла аркуш, затиснутий між пожовклими газетами.

На аркуші було написано рівним почерком:
«лампа, фарба, дзвінок, два відра».

— Що це за список? — тихо прошепотіла вона.

У цей момент поруч з’явилася Марія Петрівна з тацею та двома чашками чаю.
— О, Соломійко, щось знайшла?
— Ось, подивіться. — Соломія простягла папір.

Бібліотекарка знизала плечима:
— Може, список для ремонту. Лампа — щоб світло зробити, фарба — стіни пофарбувати, дзвінок — у двері, відра — для води.

— Але чому він лежав між газетами про млин? — не відступала дівчинка.

— Може, випадково, — відповіла Марія Петрівна, але Соломія відчула, що то не випадковість. Вона сховала аркуш у блокнот.

Увечері в теплиці Соломія виклала знахідку на стіл.
— Дивіться, що я знайшла.

Іван одразу ожив:
— Лампа — для сигналів! Фарба — для таємних знаків! Дзвінок — щоб кликати своїх! А два відра… для дуже секретних операцій!

— Або просто для води, — обережно сказав Максим, але й сам зацікавився.
— Ми можемо перевірити кожен пункт, — запропонував Тимко. — Може, вони ще десь є біля млина.

Бублик, який лежав під столом, тихо підвівся і лапою торкнувся слова «відра». Наче натякав: «Почніть із цього».

— Гаразд, — вирішив Максим. — Завтра зранку глянемо, де ці відра.

Але в цей момент надворі загуркотів грім, і вікна теплиці освітила блискавка.
— Схоже, завтра буде сьогодні, — сказав Іван, виглядаючи в темряву. — Бо така гроза — саме час, коли відра і лампи стають небезпечними!

Максим подивився на список, потім на темне небо:
— Якщо в млині й справді є лампа зі списку, гроза допоможе її побачити. Під шум дощу можна робити що завгодно…

Вони ще кілька хвилин радились, і вже за мить вирішили: виходять зараз. Куртки, ліхтар, блокнот — і в бік млина.

Бублик стрибнув з підвіконня, наче командир, що отримав наказ.
— Хай гроза працює на нас, — тихо промовила Соломія, зачиняючи двері.

І вони вирушили в темну, дощову ніч…