32. Хто грався з реквізитом?

Після знахідки мапи Івана команда зібралась у клубі — там, де ще не вщухло хвилювання після нічних записів та камерних доказів. Тиша вечірнього сяйва нагадувала чарівну паузу перед новим поворотом.

Саме тоді Бублик тихо підійшов до столу, де стояла велика коробка. Він легко доторкнувся до неї лапкою — і коробка злегка скрипіла, мов кликала подивитися. Тимко, спритно підсунувшись, прочитав напис великим шрифтом:

„Театральне барахло. НЕ ЛІЗТИ! Прем’єра скоро!“

— Театральне барахло? — перепитав він, піднімаючи брову, — І напис "НЕ ЛІЗТИ"... це вже інтрига.

Соломія швидко дістала блокнот:

“Загадкова коробка знайдена біля клубу: “Театральне барахло. НЕ ЛІЗТИ! Прем’єра скоро!” — треба перевірити, що всередині.”

— Хтось справді намагається залишити загадку, — прошепотів Іван, а потім обережно відкрив коробку.

Всередині — легка перука з кучерями, паперовий череп із картону та шматок тканини в блискітках, що тихенько мерехтіла від руху повітря.

— Вау, — мовив Максим. — Це виглядає як реквізит для жартів чи спектаклю...

Бублик обнюхав череп, потім перуку — і ніби кивнув: "Тут щось є".

Соломія писала далі:

“Вміст: перука, картонний череп, блискіткова тканина. Виглядає як частина вистави, але хто, навіщо?”

— Це нагадує театральний трюк, — задумливо сказав Іван. — Хтось робить “прем’єру”… але досі ми не знаємо сцену.

— Чи це просто жарт, — з усмішкою додав Тимко. — Але хто не сховався, вже себе видав.

Максим взяв перуку, обережно поглянув на світло:

— Я чув, що млин має зв’язок з музикою, театром... ця коробка — мабуть, натякає, що наші сліди ведуть далі.

— Це як кнопка “Старт”: натиснули — і отримали нову підказку, — насмішкувато підсумував Іван.

Бублик тихо заворушив хвостом і спокійно ліг поруч — якbi підказав: “Наш сценарій тільки починається”.

— Тож догану залишити нам, — сказав Максим, — а зараз — вперед, подивимось, хто готував спектакль. І чому коробка стоїть тут.

— А туалет? — згадав Іван про мапу Івана. — Там був галерея для перук, може?

— Туалет лишається нашим резервом, — всміхнулась Соломія, — але головне: перука і череп. Далі вони ведуть нас за ниточкою до клубу, до сцени.

І команда слідопитів розійшлася по домівках — хто читати записи, хто просто відпочити. А позаду лишилась Галя, що спокійно жувала траву, й Бублик, який досі облизував крихти від Іванової булочки.