27. Камера Тимка вночі

У той вечір, коли місяць сховався за хмари, село Шпилі огорнула темрява. Було тихо, але здавалося, що щось має от-от статися. Команда знову прийшла до млина.

Тимко витяг з рюкзака маленьку камеру, поставив її на невеликий штатив біля стіни млина — трохи нижче віконця. Він підсвітив ліхтариком і налаштував кут огляду, щоб камера добре бачила трубу, біля якої вже не раз чули дивні звуки. Камера ввімкнулась — зелене світло блиснуло.

— Готово, — сказав Тимко. — Починаємо запис.

Максим і Соломія відійшли трохи вбік, взяли блокнот і монітор для перегляду. Іван залишився поряд і доторкнувся до банки з сіллю — «на всяк випадок», як він сказав жартома.

Повітря стало ще тихішим. Лише чути було, як шелестить трава. Команда мовчала, всі прислухались і чекали.

Минуло трохи часу, коли на екрані щось з’явилось — слабке світло блиснуло у вікні млина. А за ним — тінь. Вона мала довгі вуха й з’явилася на нижній частині стіни. Це не була людина — вигляд у неї був зовсім інший. Світло то зникало, то знову з’являлося — ніби щось рухалося.

І тут у кадр увірвався Барбос. Він вискочив із темряви й почав ганятися за власним хвостом. Але якраз у той момент, коли він відбіг, камера знову зафіксувала ту тінь. Вона ненадовго повернулась — і зникла.

Монітор мигнув, і знову залишилася тільки нічна тиша.

— Ми це зняли! — прошепотів Максим. — Це справжній доказ! Було світло, рух, тінь… і щось інше, не лише Барбос. І все це — на записі.

Соломія швидко занотувала:

«Було світло, тінь з довгими вухами, щось блищало на стіні. Барбос у кадрі. Але видно ще один силует — схожий не на людину. Можливо — щось незвичне або сигнал.»

— Я збережу файл, — сказав Тимко. — Перевіримо все пізніше в штабі. Збільшимо кадри, розберемо, чи це випадковість, чи ні.

Іван стис банку з сіллю:

— Добре, що я її залишив. Якщо буде щось зовсім дивне — я готовий. Але цей запис… відчуття, що ми на правильному шляху.

Бублик підійшов до камери, сів поруч і подивився на екран — наче теж хотів переконатись, що все це не сон.

— Хм… — сказав Максим. — Маємо кадри. Тепер треба простежити за тією тінню. Можливо, вона пов’язана з дахом або трубою.

— Це важливий момент, — додала Соломія. — Тіні — це не просто тіні. Ми зафіксували щось, що рухається. Можливо — істота. І це сталося ще до того “гу-у-у”. Наступний крок — перевірити звук.

Тимко одягнув рюкзак:

— Сьогодні камера нам допомогла. Завтра — йдемо до труби з приладом, картою і перевіряємо звук.

Вони рушили назад до теплиці. Йшли повільно, мовчки, але з відчуттям, що з кожним кроком стають ближче до розгадки. Камера мовчала — але її кадри могли сказати більше, ніж будь-які слова.