22. Пошуки курчат у сараї

Після ранкового розпитування Марії Петрівни команда слідопитів рушила до сараю, де жили курчата з зеленими стрічками. Був ранок, але на подвір’ї ще відчувалась прохолода і тиша — наче щось важливе чекало.

Попереду ішов Бублик, тихо ведучи команду до дерев’яних дверей сараю. Максим, Соломія, Тимко та Іван йшли слідом — готові обстежити кожен куточок.

У сараї було тихо. Сіно, кілька ящиків з зерном і — широко відчинені двері кожної комори. В усіх, крім трьох маленьких з зеленими стрічками, були кури і пташенята. Але цих трьох не було.

Максим нахилився біля входу:

— Жодного сліду руху — тільки стопи дорослої курки. Маленькі лапи не видно. Треба уважно обстежити кожен кут.

Соломія кинулася на підлогу:

— Ось сліди маленьких лап... вони ведуть до коморки праворуч, але там порожньо. І зерна не розсипані — ніби їх сюди не водили.

Тимко поволі простяг руку до далекого кута й витяг маленьку картонну коробку з написом:
«Реквізит (НЕ ЇСТИ)». Він підняв коробку і подивився на неї з цікавістю:

— Абсурдно… «реквізит» і «не їсти» на ній пишеться. Ви серйозно, яким чином це пов’язано з курчатами?

Іван підійшов і шепнув:

— Яке «реквізит»? Хтось, мабуть, складав щось схоже на шифр... Але чому залишено прямо тут?

Соломія записала:

“Знайдено коробку з написом 'Реквізит (НЕ ЇСТИ)' у коморці. Поруч — сліди маленьких лап без руху зерна.”

Тим часом капiтан Буряк раптом з'явився на подвір’ї, у блискучих чоботях і з важким портфелем. Виглядав так, наче прибув у ролі головного слідчого:

— Що ви тут робите? — почав він суворо. — Це моє розслідування! Я очолюю — і буду фіксувати, що ви тримаєте в руках!

Максим глянув на нього серйозно:

— Ми слідопити. Ми маємо зібрати докази. І поки що — все, що побачите, залишиться у нас.

Буряк розлючено перевів погляд на коробку:

— Коробку? Що це таке? — буркнув він. — Якщо це не моє, я це вилучу.

Бублик, що сидів біля порогу, тихо зирнув на Буряка, ніби вказуючи: «будь обережний».

Соломія підвела блокнот:

— Ми нічого не забираємо. Просто записуємо факти. Коробка — це просто факт. І ми її залишимо тут, поки не з’ясуємо, чи вона важлива.

Буряк нервово махнув рукою:

— Добре. Але не дозволю вам спаплюжити місце події.

Тимко склав коробку обережно:

— Ми повернемо її до лабораторії — але зробимо копію. Не стерті підозри, тільки записані.

Буряк відійшов у бік, а слідопити продовжили обстеження сараю. Атмосфера зіпсована не була — навіть було відчуття, що чужорідна присутність тільки підсилює цікавість.

Бублик обнюхав підлогу і підійшов до виходу — ніби знав: далі печінка справи.

Максим видав команду:

— Ми залишаємо сарай. Пошуки продовжаться навколо. Але зараз — важлива підказка: стрічки, коробка та відсутність курчат.

— І навіть якщо це не частина театру або вистави, — зауважив Тимко, — тут є щось навмисне. Обурення або приховані докази.

— Ми маємо працювати тихо і чітко, — додала Соломія. — Бо навіть капітан Буряк може не все бачити – але ми маємо.

Команда рушила до виходу, взявши з собою коробку, нотатки і відчуття, що їхнє розслідування справді виходить за межі простого зникнення. І Бублик, як мовчазний лідер, залишився біля дверей — з чуйним поглядом на слід, що веде далі.