11. Хто мовчить — той підозрілий

Полудневе сонце ледь торкалося дахів Шпилів, коли Максим зібрав команду біля старого колодязя — їхнього умовного штабу. Його очі були серйозні, а кашкет сидів на голові з такою рішучістю, що здавалося — зараз почнеться міжнародна операція.

— Ми маємо справу. Справжню! — урочисто мовив він і обвів поглядом друзів.

Соломія вже тримала блокнот у руках. Кожна її сторінка мала нумерацію, заголовки, підзаголовки й навіть розділ “гіпотези”. Вона кивнула, щойно Максим заговорив, і негайно записала: “Операція: Правда про Млин. День 1.”

— Курчата, мікрофон, лисий півень, мовчазна корова й млин, що шепоче ночами, — перерахував Тимко, витягуючи зі свого рюкзака щось схоже на коробку з дротами та коліщатками. — Це більше, ніж просто збіг. Це, панове, система.

— Система змови, — вставив Іван, стискаючи у руках палицю. — А змови — це мій профіль.

— Ти ж учора боявся грому, — хмикнув Тимко.

— Бо грім — це прикриття для вторгнення, — буркнув Іван і трохи знітився.

Біля них, у затінку старого вишневого дерева, сидів кіт Бублик. Його погляд був байдужий, але зосереджений. Ніхто не наважувався турбувати його — він сам вирішував, коли долучитися до справи. І саме зараз він повільно, але рішуче підійшов до центру гурту, сів, зморщив носа й облизав лапу.

— Бублик із нами, — шепнула Соломія. — Це добрий знак.

— Якщо вже кіт не мовчить, значить, хтось інший мовчить замість нього, — задумливо сказав Максим. — А хто мовчить — той підозрілий.

Тимко прикрутив щось до свого приладу, і той пискнув.

— Це сигнал, — підтвердив він. — Можливо, містика. Можливо, просто електрика. Але точно сигнал.

— Нам потрібен план, — сказала Соломія. — Ми маємо вже щонайменше три об'єкти для спостереження: млин, клуб і курник.

— І три підозрювані точки: стеля клубу, трава біля півня й димар млина, — додав Іван. — І ще… я думаю, що це все — ритуал.

— Це театр, — сказав Тимко.

— Це експеримент, — відповіла Соломія.

— Це наш шанс, — підсумував Максим.

Кіт Бублик підвівся, розтягнувся в позі древньої мудрості й неквапно рушив у бік млина.

— Він щось знає, — прошепотіла Соломія.

— То ходімо за ним, — кивнув Максим. — Але обережно. Це не просто справа — це загадка. І ми її розплутаємо.