6. Перо, що зникло

У селі Шпилі траплялись речі і серйозніші за зникнення курчат чи навіть мікрофонів. Але ніхто не був готовий до того, що сталось наступного ранку.

Півень Тарас Степанович… облисів.

Гордість села, голос ранків і офіційний член комісії з пробудження, вийшов на хвилину з курника, озирнувся, і — Боже борони! — виявив, що його пишний чубчик, його горді пера, його бойовий хохол — зникли. Повністю.

— Я не вийду! — верескнув він, пірнув назад у курник і більше не показувався.

Пані Ганна, яка опікувалася курником, тільки зойкнула:

— Та як же ж так?! Та хто ж таке з ним зробив?! Він же красень! Його ж на плакат хотіли!

На подвір’ї вже зібралися мешканці села. Хтось хреститься, хтось фотографує, хтось лупцює себе капелюхом від шоку. І посеред усього цього — юні слідопити.

— Це було сплановано, — серйозно сказав Максим, розглядаючи пір’я на траві.

— Так, — додала Соломія, занотовуючи. — Злочин із зачіскою. Можливо, ритуальний. Або театральний.

— З нього зробили жертву! — прошепотів Іван, занадто голосно. — Це ж очевидно! Лисий півень — це знак! Відомо, що півні — це стародавні сигналізатори космічної нестабільності!

— Я думаю, що хтось хотів зробити з нього актора, — мовив Тимко, присівши на корточки біля курника. — Перо могло знадобитись для костюму. Чи сцени. Або для... приклеювання до чогось іншого.

— Пір’ячна змова, — прошепотів Іван і записав в блокнот фразу “Птах у кризі = село в небезпеці.”

А Галя стояла трохи осторонь. Її очі були все такими ж глибокими й мовчазними. Вона подивилась на курник, зітхнула… і переступила копитом.

Жодного звуку. Жодного коментаря. Але Соломія навіть не питала — вона просто записала:

“Реакція Галі: зневажливе мовчання. Як завжди. Можливо, знає більше.”

І тут — звідки не візьмись — знову з’явився Капітан Буряк. Цього разу — з двома обручами і мішком для картоплі.

— Що тут у вас? — гукнув він. — Громадяни, тривожна ситуація! Я вже проводив такий випадок у Заліщиках — тоді гусак сам себе скуб через емоційне вигорання!

— Це не гусак, а півень, — озвалась баба Варвара.

— Тим більше! Півень — істота горда. Якщо втратив перо — значить, його принизили. А якщо його принизили — то це особиста образа всій пернатій спільноті!

— Ми вважаємо, що це пов’язано з млином, — сказав Максим.

— Млином? Ха! — Капітан Буряк підкинув мішок і зловив його, наче жонглер на пенсії. — Я не вірю в ці всі ваші романтичні нісенітниці. Але... — він нахилився до пір’їни. — Якщо пір’я свіже — то крадіжка недавня.

— Дякуємо, капітане, — сухо промовила Соломія.

— Не дякуйте. Я тут головний. І я зловлю винного. Навіть якщо це буде індичка.

— Тут немає індичок, — сказав Іван.

— Тим більше, — загадково відповів Буряк.

А в цей час кіт Бублик вже оглядав курник із заднього боку. Він пройшовся повз будку, обнюхав клунок сіна, заглянув під дерев’яний ящик, а потім сів і втупився в одну точку. Довго.

Слідопити підійшли до нього.

— Щось тут є, — сказав Тимко.

— Він знає, — кивнула Соломія. — Як завжди.

— І воно все пов’язане, — додав Максим. — Зниклі курчата. Мікрофон. І тепер — півень без пір’я. Ми наближаємось.

Іван присів біля кота.

— Якщо ти хочеш щось сказати — скажи. Хоч муркни!

Бублик не муркнув.

Він просто глянув на всіх так, ніби вже знав розв’язку.