2 сезон. Танець випробувань

Глава 12. Крок у невідоме

Збори до поїздки тривали кілька днів. Валіза Вікторії стояла біля ліжка, напівпорожня, ніби й вона сама ще не наважилася зробити цей крок до кінця. Кожна річ у руках нагадувала їй шлях, який вона вже пройшла — маленьке шахтарське містечко, перші танці, сумніви, біль і віру в себе.

Перед від’їздом група зібралася в залі востаннє. Керівник підійшов до Вікторії:

— Ти заслужила цей шанс. Не забувай, звідки ти почала.

На вокзалі було шумно. Люди поспішали, оголошення лунали над головами. Вікторія вже тримала квиток у руках, коли побачила Макса. Він ішов швидко, ніби боявся не встигнути.

— Я не міг не прийти, — сказав він, зупинившись перед нею.

— Я боялася, що ти не прийдеш, — зізналася вона.

Між ними запанувала тиша, сповнена недомовлених слів.

— Я не знаю, що буде далі, — тихо сказала Вікторія. — Але я знаю одне: танець — це моє життя.

— А ти — частина мого, — відповів Макс. — І якщо це твоя мрія, я не маю права тебе зупиняти.

Він обійняв її міцно, але без відчаю — з вірою.

Потяг рушив. Вікторія стояла біля вікна і дивилася, як перон повільно зникає. У її серці було страшно й світло водночас. Вона зробила вибір.

Не втечу.

Не компроміс.

А крок уперед.

Камера ніби затримується на її обличчі — впевненому, дорослому, сильному.

Бо ця історія ще не закінчена.