Глава 10. Правда під світлом софітів

Підготовка до великого виступу йшла напружено. Театр був заповнений світлом, звуком і хвилюванням. Саме цього вечора мала вирішитися доля кількох танцівників — після концерту керівництво планувало оновлення складу групи.

За лаштунками Вікторія відчула дивне напруження. Раптом до неї підійшла адміністраторка й тихо сказала:

— Тобі варто знати… хтось передав відео з репетиції. Там видно, як Ева спеціально порушує партії інших танцівників.

Серце Вікторії здригнулося. Нарешті правда почала виходити на світло.

Перед самим виходом на сцену Макс узяв її за руку:

— Що б не сталося, пам’ятай: ти тут заслужено.

Музика заграла. Світло софітів засліплювало, але Вікторія відчула впевненість. Вона танцювала не для доказів, не для суперництва — для себе. У її рухах була сила, шлях із шахтарського містечка, всі сльози й надії.

Після виступу керівник трупи зупинив усіх:

— Є речі, які не можна ігнорувати, — сказав він і наказав увімкнути відео.

На екрані чітко було видно дії Еви. Зал завмер.

Ева зблідла. Вперше вона не мала слів.

— Ти тимчасово відсторонена від виступів, — пролунало рішення.

Коли всі розійшлися, Макс і Вікторія залишилися удвох у напів темному залі.

— Я боялася довіряти, — тихо сказала вона.

-А я боявся втратити тебе, — відповів він.

Вікторія зрозуміла: інколи правда приходить боляче, але саме вона очищає шлях до мрії.

Світло на сцені згасло. Але для неї воно тільки починало світити яскравіше, ніж будь-коли.