Глава 9. Пастка

Ранок почався тривожно. Вікторія прийшла на репетицію раніше за всіх, щоб спокійно повторити свій сольний номер. Сцена була порожня, лише дзеркала мовчки відбивали її рухи.

Та коли з’явився керівник групи, його обличчя було суворим.

— Вікторіє, — сказав він, — до мене дійшла інформація, що ти запізнилася на вчорашню репетицію і зірвала номер.

Дівчина завмерла.

— Це неправда… Я була вчасно…

Вона одразу зрозуміла: це робота Еви.

Ева стояла збоку, удавано невинна, з легким сумом в очах. Але її погляд був холодний і переможний.

Макс підійшов до керівника:

— Це помилка. Вікторія працює більше за всіх. Вона не підводила групу.

Після короткої паузи керівник дозволив Вікторії виступити на контрольному прогоні. Це був її шанс довести правду — не словами, а танцем.

Коли музика заграла, страх і образа перетворилися на силу. Вона танцювала так, ніби це був останній шанс у житті: кожен рух був щирий, кожен погляд — про мрію, біль і надію.

Коли номер закінчився, у залі запанувала тиша. А потім — оплески

Керівник лише сказав

— Ти залишаєшся.

Ева відвела очі. Її пастка не спрацювала.

Вікторія вийшла зі сцени серце калатало. Вона зрозуміла вашливе у цьому світі її можуть зламати словами, інтригами, брехнею....але поки вона танцює серцем — її не перемогти

Макс тихо промовив 

— Ти сильніша, ніж думаєш.

А Вікторія відчула: попереду ще важчі випробування, але вона більше не та дівчина з маленького містечка. Вона — та, хто бореться за свою мрію.