Глава 6. Випробування довіри

Тиждень тривав як один нескінченний марафон. Вікторія танцювала щодня по вісім-дев’ять годин, відпрацьовувала номери, повторювала рухи до автоматизму. Але вона помітила, що напруга серед танцівників зростає. Ева почала діяти більш відкрито: під час репетицій вона спеціально змінювала партнера Вікторії, ставила під сумнів її рішення, шепотіла щось іншим танцівникам.

Вікторія відчувала, що ситуація виходить за межі танцю. Це була груба психологічна гра, і їй потрібно було навчитися тримати баланс між серцем і розумом.

Після однієї репетиції Макс підійшов до Вікторії і схвально кивнув:

— Ти справді сильна. Але пам’ятай: не можна довіряти всім. Ева хоче скористатися твоїми емоціями.

Вікторія здригнулася. Вона розуміла, про що він говорить: кожен дотик, кожне слово тепер могли бути використані проти неї.

Того вечора Вікторія залишилася після всіх і сама відпрацьовувала номер. Макс зайшов тихо, без зайвих слів, і просто став поруч, підтримуючи рухи. Їхні руки ненадовго торкнулися — і серце знову здригнулося

— Тобі доведеться зробити вибір, — прошепотів він. — Серце чи професіоналізм. Іноді обидва не можна мати водночас.

Вікторія глибоко вдихнула. Вона знала: справжнє випробування ще попереду. Тепер на кону була не лише сцена, а й її серце, довіра і здатність залишатися собою серед боротьби та інтриг.

Ева стояла біля дзеркала, спостерігаючи за ними здалеку, і в її очах була усмішка, що обіцяла нові підступи.

Вікторія зрозуміла: щоб вижити у великому місті, танець — лише половина битви. Інша половина — це боротьба за себе і те, що ти любиш.