Глава 5. Серце на паркеті

Наступні дні після першого виступу були виснажливими. Вікторія відчувала, як м’язи болять, а розум постійно аналізує рухи суперниці. Ева не давала їй спокою: кожна репетиція перетворювалася на тиху битву, де навіть посмішка могла приховувати підступ.

Та одного дня сталася несподіванка. Під час спільного номеру Вікторія опинилася поруч із Максом, який раптово підставив руку, щоб допомогти їй під час складного стрибка. Їхні пальці торкнулися, і час неначе зупинився.

— Тобі треба менше думати і більше відчувати, — тихо прошепотів він. — Ти танцюєш добре, але серцем ти ще стримана.

Вікторія відчула, як тепло розлилося по грудях. Цей дотик, цей погляд — і серце почало битися швидше, ніж музика. Але разом із цим вона побачила, що Ева спостерігає за ними, її погляд холодний і уважний.

Не дозволяй відволікатися, — сказала Вікторія сама собі, відводячи очі. — Тут кожен рух може коштувати місця на сцені.

Після репетиції Макс підійшов до неї ще раз:

— Я не хочу, щоб це заважало твоєму танцю, — сказав він серйозно. — Але я хочу, щоб ти знала: я завжди поруч, якщо буде потрібно.

Вікторія посміхнулася і зрозуміла: у великому місті її мрія більше не лише про танець. Вона тепер про сміливість відчувати, кохати і боротися водночас.

Але напруга з Евою тільки зростала. Вона явно планувала щось зробити, щоб зламати Вікторію. Цього разу суперництво стало не лише про рухи, а й про стратегію, хитрість і серце, яке потрібно захищати, навіть на сцені.