2 книга трилогії. У Пошуках ВтраченоЇ МагІЇ.Шлях Лани.

РОЗДІЛ 9

Наступного дня, після обіду Джанлуїджі зібрався в терму Агріппи. Там планувалося провести залишок дня. Коли він відчинив двері, на порозі стояла напрочуд гарна дівчина в білосніжній шовковій туніці та накинутому на голову великим тонким покривалом.

Це було так несподівано, що Джанлуїджі завмер на порозі, не вимовивши жодного слова.

Руфіна, а це була вона, посміхнулася і сказала:

— Я вітаю господаря цього благословенного богами будинку.

За його спиною стояла Юна й на всі очі розглядала гостю. Бачачи, що господар продовжує мовчати, вона легенько ткнула пальцем його в спину. Той, прийшовши до тями, нарешті відреагував.

— Вітаю прекрасну пані! Що привело Вас?

Жриця очима показала на сусідів, які із цікавістю спостерігали за тим, що відбувається, і тихо промовила.

— Ви запросите мене до дому?

— Так, так, звісно, — схаменувся Джанлуїджі й відступив убік, пропускаючи гостю. — Юно, принеси холодних напоїв і фруктів.

Він провів її до просторої кімнати, де стояли низькі дивани з м'якими подушками. Стіни були багато розфарбовані сценами із життя богів. Тут стояли навіть дві невеликі статуї бога Юпітера й Бахуса.

Руфіна зручно розташувалася на одному з диванів. Юна поставила на низький столик, що стояв поруч, глечик, блюдо з фруктами, і тихо вийшла.

— Хто Ви, пані? І що привело Вас до парубоцької оселі?

Господар будинку натякав на те, що юна вродлива жінка прийшла, всупереч звичаям, без супроводу.

На куртизанку вона була не схожа, і він губився в здогадках. При цьому, просто «пожирав» очима гостю.

Руфіна вперше в житті отримувала задоволення від погано прихованої чоловічої зацікавленості до себе. Витримавши невелику паузу, вона вимовила:

— Я жриця храму Ісіди з острова Антипаксос. Руфіна. Мене цікавить цілителька, яка живе у Вашому домі.

Джанлуїджі сів на диван навпроти жриці. Після хвилинного мовчання він спокійно сказав:

— У моєму будинку немає цілителів, лікарів та інших подібних людей.

— Джанлуїджі Феррано, Ви впевнені? — з натиском запитала жриця.

— Ви звинувачуєте мене в тому, що я брешу?! — обурився він.

Руфіна встала, повільно підійшла до нього, сіла поруч і тихо сказала:

— Я не сильна в словесних баталіях. Мене прислали за дівчинкою. Справжніх цілителів мало, і вони часто потерпають від гонінь. А в храмі ми забезпечуємо їм безпеку, вони здобувають освіту. Вашій Флорі буде в нас добре.

— Звідки Ви про неї знаєте? Хто розповів?

— Але ж Ви відчули її магію. Гадаю, що й мою теж. Ось і я можу, так само як і Ви, відчувати обдарованих.

Чоловік різко встав і відійшов на кілька кроків убік. Він спантеличено подивився на гостю. Видно було, що до нього прийшло розуміння ситуації, але...

— Як ви дізналися ім'я? Як дізналися, який саме дар у дівчинки?!

— Це неважливо.

— А який дар у Вас? Ви теж цілителька?

— Не зовсім. Можна сказати, я лікую душу.

— Це як?

— Повернімося до Флори.

— Я несу відповідальність за неї і маю бути впевнений, що з нею буде все гаразд. Вас я бачу вперше. Чому я маю Вам вірити?

— Дайте вашу руку. Я покажу.

Джанлуїджі рішуче підійшов і простягнув праву руку, бурчачи:

— Що можна показати на руці. Маячня якась.

Руфіна налаштувалася і взяла простягнуту руку.

— Заплющте очі.

Чоловік завмер. Він побачив гарний острів із висоти пташиного польоту. Побачив храм, велике подвір'я, дітей у білому одязі, що граються, юрби людей, які прийшли по зцілення.

— Як... Як таке можливо?

— Я показала Вам те, що бачила на власні очі.

— З висоти? Як?!

— Ну, Ви ж теж не завжди людина, — з усмішкою м'яко сказала жриця.

— Але як?! Як Ви все це знаєте?

Він сів поруч.

— Ви ж не можете бути птахом, — прошепотів він.

— Чому? Ви ж можете бути риссю. У цьому світі немає нічого неможливого. Питання у здібностях, які нам дарують боги і як ми їх використовуємо.

— Мені треба подумати.

— Добре. Я прийду завтра ввечері.

— Де Ви зупинилися?

— У готелі, неподалік.

Джанлуїджі явно щось хотів сказати, але передумавши, згідно кивнув.

Коли жриця пішла, до нього підійшла Юна.

— Що робитимеш?

— Ти чула?

— Та я нізащо на світі не пропустила б такий неординарний візит, — емоційно й чесно зізналася та.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше