РОЗДІЛ 5

Лана різко розплющила очі.

— Очманіти! — видихнула вона.

— Що?! Що трапилося? — на різні голоси затараторила вся компанія.

— Схоже, мене прихлопнули уламками розбитого горщика.

— Це як? — здивовано запитала Даша.

— А ось так! І до речі, я в останній момент, здається, побачила Янгола-охоронця.

— Ух ти! І хто це був, як звали? — тут же підскочила Рита.

— Він не встиг назватися. Цей лопух ніфіга не встиг... — роздратовано видала мандрівниця.

— Так, усі заспокоїлися, — долучилася до розмови Ясмін. — Скільки років тобі там було? Шість.

— Твою ж матір... — процідила крізь зуби роздратована Рита. — Тара помилилася. Теж мені, боги.

Лана була знесилена. Вона буквально впала на диван.

— Що робитимемо? Часу в нас обмаль.

— Зараз чайку поп'ємо і знову тебе відправимо, — по-діловому оголосила Рита.

— Це нереально. Лише за місяць. Занадто багато енергії ми витратили. Усім відновитися треба. Забула? — заперечила Рада.

— Я нічого не забула. Моєї енергії вистачить на всіх із надлишком. Це ви забули, хто я тепер. Підзаряджу всіх і продовжимо.

Усі з подивом втупилися на Риту.

— Ви навіть уявити не можете, на що я тепер спроможна, — упевнено видала новоспечена чарівниця.

Поки всім складом жінки підкріплювалися на кухні, Лана в подробицях описала свою подорож.

— Ти зрозуміла, як твоя Євклея перетворювалася? — поцікавилася Даша.

— Не зовсім. Я тільки змогла вловити, що вона уявила комара і хлоп... Ми в польоті. Це сталося блискавично... і феноменально. Тільки миттєве відчуття якогось стиснення, чи що. Складно описати, якщо чесно, — задумливо відповіла Лана і взяла чергову булочку.

Рита відсунула від неї блюдо зі смаколиками.

— Не налягай, а то на сон хилитиме.

— А мене й так уже хилить, — з винуватою посмішкою повідомила подруга.

— Зараз я це виправлю.

З цими словами, чарівниця встала й підійшла до мандрівниці.

— Встань, будь ласка, переді мною.

Коли дівчата встали одна навпроти одної, Рита поклала одну руку на голову подруги, а другу в районі сонячного сплетіння. Очі Лани здивовано розкрилися. Через кілька секунд, коли її відпустили, вона розсміялася.

— Неймовірно! Тільки що я ледве рухалася від втоми, а зараз хоч на дискотеку, хоч у похід. Ритулю, що ти зробила?! Колись!

— Та нічого. Просто поділилася енергією, — з усмішкою сказала та. — Хто наступний?

Картина дуже скидалася на німу сцену з «Ревізора» Гоголя. Першою прийшла до тями Даша.

— Я наступна!

Коли процедуру було закінчено, вона розвела руками і, обвівши поглядом усіх присутніх, видала:

— Я і не пам'ятаю, щоб так почувалася. Мене від енергії аж розпирає. Хочеться щось творити, витворяти... діяти!

Вона щасливо розсміялася.

— Ти моя діамантова! Гей, чавела!

Ясмін, підзарядившись після Даші, весело потрясла по-циганськи плечима. Такою веселою її ще ніхто не бачив.

За нею свою порцію енергії отримала Рада і вже останньою підійшла Марія.

Коли й вона отримала підзарядку, то несподівано розплакалася. Рита обійняла її і здивовано запитала:

— Ти чого? Тобі погано?

— Що ти! Мені чудово, моя рідна! Я уявити не могла, яка ти сильна в мене стала. Господи, хоч би все вийшло в нас.

— Звичайно, вийде. Заспокойся.

Коли всі вгамувалися, Рита запитала:

— Ну що, готові до нової подорожі Лани?

Бачачи, що улюблена тітка ще на емоціях, додала:

— І цього разу, можна я замість Марії братиму участь?

Жодних заперечень, природно, вона не почула.

«Вода та вогонь, повітря й земля!

Час над вами влади не має.

Сила стихій, допомоги благаєм,

Час поверни, Лану в минуле життя негайно впусти.

Ту, що після Євклеї була, покажи».