Розділ 8. Липень 1942 року: німецькі війська захопили Лисхімбуд

10 липня о 1:15 було видано директиву №170490 Ставки ВГК про відведення правого крила Південного фронту на кордон Нова Астрахань-Трьохізбенка-Черкаське[1]. Це позиції 74-го УРу. Але 102-а та 275-а стрілецькі дивізії на лівий берег Сіверського Дінця відведені не були, натомість о 1:30 зі штабу Південного фронту до штабу 37-ї армії надійшов наказ про відведення військ на рубіж шахта Томаша (Томашівка)-Березовський- Мало-Рязанцеве-Фігорівка-Рай-Олександрівка-Персіянівка-станція Світланове. Наказ був доведений до підрозділів о 4:00, і відведення проводилося у світлий час доби. Війська відійшли на 5-6 км, залишивши обладнані позиції та посівши необладнані. Маневр тривав до 8 ранку.

Зі штабу Південного фронту до штабу Південно-Західного фронту о 4:30 була надіслана інформація: «Рішення ЗС ЮФ на найближчий період такі: у ніч з 9 на 10.7 37 армія відводиться на Лисичанський обвід із завданням його міцного утримання протягом дня 10.7. Інші армії обороняють колишні рубіжі. У ніч з 10 на 11.7 праве крило фронту - 37А відводиться на рубіж (Ново-Астрахань закреслено) (дописано Федчин), Ново-Охтирське (дописано Трьохізбенка); 12А – відповідно відводиться на Ворошиловградський сектор рубіжу «К»[2].

Ще до цього, о 23-й годині 9 липня дивізійна артилерія 275-ї стрілецької дивізії була відведена за Сіверський Донець.

Ці рішення штабів прирекли 275-ту дивізію на розгром.

Протягом ранку 10 липня німці проводили повітряну розвідку і знали про дії та розташування цієї дивізії.

О 8-й ранку батальйон піхоти противника у супроводі 35 танків атакував у напрямку Білогорівка-Березівський-Пролетарськ, і зім'яв бойові порядки полків, що залягли без окопів і майже без засобів ПТО. Під удар потрапив штаб дивізії, який втратив управління військами. Почався панічний відступ бійців до переправ, які бомбила німецька авіація. Внаслідок цього до 30% бійців дивізії не змогли переправитися і здалися в полон. Табір для військовополонених німці влаштували в Лисичанську в районі шахти Войкова.

«На плечах» червоноармійців, що відступали, передові підрозділи 76-ї німецької дивізії переправилися на човнах через річку і створили плацдарм у районі хутору Синецький. До якого німецькі сапери одразу ж почали будувати переправу.

22-а танкова дивізія Вермахту вийшла на берег Сіверського Дінця біля залізничного мосту, 14-а танкова дивізія біля шахти Томаша (Томашівка), 295-а піхотна дивізія – біля Привільного.

В архівах є багато документів про те, що відбувалося в Лисичанську 10 липня 1942 року. З сильно перебільшеними даними щодо кількості німецьких танків. Одне із таких повідомлень: «Перед 37 армією противник у ніч на 9.7 активізував свої дії. Силою до піхотного полку та 100 танків повів наступ з рубіжу Виїмка, Берестова у загальному напрямку на Пролетарськ, Лисичанськ, Верхнє»[3].

Інше повідомлення - розвітзведення №192 до 8.00 11.7.42 штабу ЮФ: «Противник до пд за підтримки до 70 танків та авіації з 8.00 відновив наступ з рубіжу: Білогорівка, Золотарівка у загальному напрямку на Лисичанськ і до 13.00 вийшов на рубіж: Рожа, що на захід від шахти Томаша, свх.Гірник №3, вис.122,2, Сехменівка, Вовчеярівка №2, вис.192,8 (1км на захід від Мал.Олександрівка), вис.204,6 (1 км на захід від Рай-Олександрівка) , свх.Врубівка, гай, що на схід від Венгерівки, будка біля ст.Світланове. За неперевіреними даними о 16.00 у Лисичанську вуличні бої.

Боєм, розвідкою та спостереженням встановлено: о 8.30 до 20 танків противника з Білогорівка повели наступ на Березовський, у той же час до 50 танків і до батальйону піхоти зосередилися в гаю, що на 4 км на захід від Березовського.

О 9.00 відзначено висування танків невстановленої чисельності з Берестова на Мессарош. 12:00 до батальйону піхоти і до 30 танків противника прорвалися через вис. 203,4 (2 км на північ від Мало-Рязанцевого) і вийшли до лінії залізничного транспорту Пролетарськ - Лисичанськ.

Основне угруповання піхоти противника о 13.00 відзначено у Золотарівці, Мессароші, Михайлівці»[4].

Житель Пролетарська – очевидець – так описував те, що відбувається: «Після сильного бомбардування міста 10 липня 1942 року на вулицях з'явилися німецькі танки. Ішли вони з боку Привілля. Потім повз завод повернули у бік залізничного мосту через Донець. Перед балкою Рубіжною одна танкетка була кимось підпалена. Інші танки тільки підійшли до мосту, як він був підірваний»[5].

До 16 години 10 липня територію Лисичанська, Пролетарська, Томашівки та Привільного було захоплено, німці розпочали будівництво переправ.

На той час 230-а дивізія вже рухалася до 74-го УРу, і на лівому березі Сіверського Дінця не було підрозділів прикриття – переправі військ групи фон Макензен через Сіверський Донець ніхто не перешкоджав.

А ось 102-а стрілецька дивізія на протязі 10 липня утримала позиції на рубіжі Вовчеярівка, Рай-Олександрівка, Персіянівка, і в ніч на 11 липня організовано переправилася на лівий берег Сіверського Дінця.

У другій половині дня 10 липня командування 37-ї армії ухвалило рішення терміново відвести 295-у та 230-ту стрілецькі дивізії на позиції 74-го УРу. А розбиту 275 дивізію зібрати на правому фланзі фронту за УРом.

Наступного ранку, 11 липня, передові підрозділи 1-ї танкової армії без будь-яких перешкод пройшли через Лисхімбуд, переслідуючи радянські війська, що відходили. Жодних боїв у селищі цього дня не було, всі війська 37-ї армії у цей час відступали на північ.

Командування 37-ї армії продовжувало віддавати нереалістичні накази, а часом і зовсім втрачало контроль над ситуацією. Так, згідно з наказом, 102-а стрілецька дивізія, яка залишалася на позиціях на правому березі Сіверського Дінця весь день 10 липня, мала залишити їх у ніч на 11 липня та до 12 липня зосередитись у районі Михайлюків. Для цього треба було подолати відстань у 80 км, включаючи 20-25 км бездоріжжя по сипучих пісках. Враховуючи, що більшість військовослужбовців переміщувалися тоді пішки, це було нездійсненне завдання.