187 секунд

2

Сонячне проміння повільно повільно рухається по кімнаті освітлюючи моє обличчя. Ластиться, як кошеня. Прокидатись не хочеться, хотя і почуваюсь наче пропала декілька днів. Розплющивши одне око я глянула на годинник. Десята, субота, можна ще поніжитись у ліжку, потім неквапливо заварити та випити каву і піти на прогулянку осіннім містом. Я потягнулась, ледве не муркочучи від задоволення. Згадався сон, що наснився вночі.

- Прекрасний сон з ідеальним коханцем, але в житті, на жаль, так не буває, -подумала я перевернувшись на лівий бік і одразу поглядом втрапила в сіре, лагідне море його очей.

Alana Nesta

Подобається

#3662 в Любовні романи
#873 в Короткий любовний роман
#727 в Сучасна проза

У тексті є: романтика та гумор

Відредаговано: 22.08.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись