ПРОЛОГ

АЛІНА.

Сьогодні було рівно два роки, як ми з Тимур разом, так мені до сих пір не вірилося що час так швидко пролетів, немов тільки вчора все почалося, і сьогодні вже два роки, як у нас все добре.  Місяць тому закінчили навчання і так як у нього була квартира вирішили жити разом, на цей момент Тимур вже мав хорошу  роботу. Залишилося знайти тільки мені і все було б добре, я б сказала майже ідеально..

І ось одного вечора коли я була на кухні готувала салат до рису, він підійшов ззаду обійняв поцілував і тихо на вухо сказав:

- Як тут поживає моя улюблена і красива дівчинка?

- коли ти прийшов вже стало краще

І я повернулася до нього усміхнулася і він сказав

- я скучив

- я теж..

І далі був ніжний та довгий поцілунок. Потім він сказав:

- може сходимо кудись?

- Сьогодні?

- так лялечка

- але я ж вже готую вечерю…. Я так старалася.. думала проведемо вечір вдома разом, перед телевізором

- Забий на це!

- Але.

- млинець просто постав все що приготувала у холодильник з'їмо завтра, а зараз дуй у душ і збирайся

- Ну добре, а що щось сталося?

- ні., все добре, просто давно нікуди не ходили, хочу влаштувати тобі  романтичний вечір, це що погано?

- та ні, мені приємно..

- ну тоді давай йди готуйся..

- добре..

- я теж піду готуватися..

Далі був душ, макіяж, зачіска та одяг, одягнулась просто чорна сукня до колін без рукавів, черевики на шпильці та пальто. Коли була готова вийшла в хол, він був готовий і чикав лише на мене, побачивши мене сказав:

- прекрасна як завжди

- Ти теж Тимур

- Пішли?

- Так.

І ми пішли на вулицю до машини, і ми поїхали, далі був ресторан, приємна вечеря і в кінці він сказав:

- а давай у парк?

- Давай

У парку ми пішли за ручку коли втомилися сіли на лавці там він спочатку мовчав, але потім  сказав:

- я хочу дещо сказати

- щось погане?

- та ні, навпаки хороше..

- тоді Давай…

- я давно це хотів сказати, але не було підходящого моменту.. та й якось було не до всього цього

- а зараз вже до цього?

- так..

- ну раз не було тоді, то говори зараз як вирішив,  мені стало навіть цікаво що ти там вже задумав

- гаразд..

-  тоді я слухаю..

- Аліна я тебе дуже люблю з першої нашої зустрічі, це для мене  було як кохання з першого погляду

- я знаю..

- так ми були з тобою ще до народження заручені, не знаючи про це, але це було не з нашої волі, але в кінці кінців виявилося хорошим рішенням і я жодної хвилин про це не жалкував і не пожалкую.

- це так...

- через це весь час я зрозумів, що мені з тобою добре, що це те, чого я хочу бути з тобою завжди, тому…

- Що?

І він дістав з кишені коробочку відчинив її, а там кільце, дуже гарне, я навіть не змога уявити що він на таке здатний, і сказала:

- Боже Тимур...

- так що тепер я офіційно прошу тебе будь моєю дружиною Аліна, тому що більше чекати я вже не хочу

- Ти серйозно?

- а що схоже що  я жартую?

- та ні..

- я зараз серйозний,  як ніколи

- ну добре,

- тоді що скажеш?

- що я  згодна

- правда?

- Так,!

І він одягнув обручку, вона була дуже красивою, і була мені в пору, потім він мене поцілував, обійняв і з усмішкою дивлячись на мене сказав:

- Додому?

- Додому!

І ми пішли до машини, і поїхали додому разом і тепер заручені, тепер я офіційно була його нареченою, і це було приємно, що це було рішення саме Тимура, а не когось іншого, і що я дала свою відповідь а не відповідь була вирішена за мене..

****

Наступного дня я зустрілася з Камілою у кафе, і розповіла про пропозицію її брата і звичайно показала обручку:

• Аль я до сіх пір в шоці від того що ти сказала, ця новина була для мене немов грім серед ясного неба
• Я теж спочатку була в шоці..
• Я звичайно знала що він серйозно по відношенню до тебе налаштований, але щоб прямо так, це був сюрприз для мене
• Вірю..
• То коли все буде?
• Ти по що?
• Про весілля  звичайно, То коли воно буде?
• Ми це ще не обговорювали
• Значить обговоріть і вирішіть це
• Звичайно
• Нічого не знаю але щоб мене запросили!
• Звичайно ти будеш самим особливим гостем
• Я рада..

Далі цю тему ми не піднімали, вона стала розповідати про сою подорож в Карпати зі своїм хлопцем, з яким вже рік як разом, далі ми ще посиділи і розійшлися хто куди.

Того ж вечора я повідомила подрузі Олександрі, батькам і дідусеві з бабусею. Всі були в шоці, але готові до цього, тому лише раділи за мене.  Запитали коли буде подія, я сказала як вирішимо я відразу їм повідомлю.