ГЛАВА 7

Аліна.

Вранці я прокинулася і судячи з цієї тиші, зрозуміла що одна, глянула  на ліжко Каміли, вона була застелена, значить дівчинка все ж таки не ночувала тут, та й добре, це її справа, головне я виспалася. Я просто встала, прибрала постіль, зібралася, взяла речі та пішла на заняття. Весь день пройшов тихо, спокійно, навіть ні Молотова ні його друзів не бачила, і не знала добре це чи погано, і так, в обід я їла зі звичайними учнями, як я, і так мені за це нічого не було, ну принаймні поки що, я не хотіла його особливого ставлення до мене, і вирішила їсти з рештою. Після занять пішла до бібліотеки, там за дві години до мене тихо підійшов сів Вова, і почав:

- Привіт новенька..

- Привіт..

- я поговорити хочу

- Ну, то давай, кажи!

- я тут дещо дізнався ...

- і що ж?невже про мене щось цікаве?

- так..

- ну то кажи мені теж вже цікаво стало..

- я не знав що твоя мати подруга моєї.

- ах, це, так, що ще ти знаєш?

- багато чого Аліна, але це зараз не важливо, і ще мене просили за тобою приглядати,хотів щоб ти знала

- знаю.

- Він ще не знає так?

- ні.. і не повинен..

- ох Аліна він буде злий.. причому дуже... ти навіть не уявляєш що він може зробити за таке

- а мені начхати...

- це його територія Аліна, і він повинен знати все.. для безпеки всіх і себе ... і звичайно для свого авторитета

- Ну і нехай знає мені пофігу.

- ох, Аліна.

- Вова чого ти хочеш?

- що б ти якщо що трапиться дала йому знати, тому що він може тут все, а я ні, як кажуть тут головний він

- добре.. я це врахую.

- Ось і славно, тоді до діла, твій номер у мене вже є, як ти розумієш, а ось мій ..ну так про всяк випадок… - І дав мені візитку, і взяла і відповіла:

- добре..

- Ще побачимося, і довго тут не сиди.

- Звісно... І Вова?

- Що?

- Вова він знає що я тут? Ну зараз у бібліотеці.

- Звичайно знає.

- Значить ти мене не проведеш?

- ні, звичайно, я ще жити хочу, він мене за це вб’є

- не вб’є

- це не обговорюється, це зробить він особисто, і так він мене прислав переконатися що ти тут і все гаразд, і одна, мабуть же ревнує, а я вирішив заодно і своє питання вирішити, так що мені пора

- ох, ясно.

- якщо що можеш звертатися по пораду.. допоможу всім що це  буде в моїх силах, але все інше то до нього

- Дякую.

І він підморгнув мені і пішов. А я залишилася одна в тиші нарешті. Що ж я так думаю варто чекати швидкого приходу цього типу, ну й гаразд, все одно не дасть піти, і я зайнялася книгами.

Через деякий час стало тихо, потім кроки я підвела голову і там зустрілася поглядом з ним, з Тимуром Молотовим. Він усміхнувся і задоволено  підійшов, сів навпроти мене і немов хитрий лис сказав:

- Ти ночувати тут зібралася чи що??

- краще тут ніж поряд з тобою Молотов!

- хах ... як миленько Аліна.. я польщен..

- Іди до біса Молотов!!

- я якраз звідти... - сміючись, сказав він

- дибіл ти Молотов...

- добре жарти жартами але вже пізно красуня, так що бери речі і пішли, я за тобою тут, так давай

- Куди?!!

- хотілося б до себе ... з тобою .... наодинці ...

- Хрін тобі Молотов!!

- Гаразд, жартую, поки що, але зараз як не прикро це але на жаль відвезу в гуртожитку до твоєї сусідки.

- ох.. ясно..

- Так я теж засмучений не менше твого, але на жаль, так буде краще ... і ти це не гірше мене знаєш.

- Гаразд, аби ти мені не дошкуляв ще більше, а то вже дістав і бісиш гірше ніж гірка редька

- Тоді я в машину і там на тебе чекаю, збирайся!

- добре..

І він і справді пішов. Що ж добре, настав час збиратися, все одно не відчепиться, і почитати не дасть. І я зібрала речі і пішла на вулицю, там побачила Тимура біля машини, він справді стояв і чекав на мене, от козлина. Я тихо і невдоволено зітхнула і пішла до нього, там він сказав:

- я думав ти ночувати там будеш.

- я думала над цим...

- я не думаю що це вдале місце для ночівлі…. Особливо тобі…і я тобі цього просто не доволю

- де хочу там і можу ночувати!!

- О, так ми ще й не в дусі?

- Так!

- що трапилося?

- Нічого!!

- Аліна!!

- Що?

І він підійшов до мене в притул, притиснувши до машини, рукою підняв моє підборіддя, щоб я дивилася йому в очі, і знову сказав:

- так у чому справа красуня?

- навіщо ти тут?

- За тобою звичайно.

- Але я не просила.

- а я й не питав...

- я не хочу...

- Зате я хочу!

- а мені пофіг!

- Так ти або сама, зараз сідаєш у мою машину, або я допоможу... а  якщо я допоможу то для тебе це погано закінчиться

- узурпатор хрінів!!

- врахую це за комплімент.

- Та як хочеш!!

- просто сідай у салон, ми можемо продовжити в машині Аль, тут холодно та небезпечно, прошу…

Ну ось приємно, коли він ось так. Ось так просить а не грубіянить і вимагає немов я його власність, хоча це і не так, і я відповіла: