Глава 11

Єгор
* * * * * * * * * *

- Я зрозумів, ти не хочеш спати зі мною бо боїшся, що не стримаєш себе і почнеш лізти до мене.

- А ну помовч,- і в мене прилетіла подушка.

- І куди ти пішла?

-Подалі від тебе.

-На довго?- мені було смішно з того, що вона веде себе як вередливе дівчинсько.

Пройшло дві хвилини і Поліна вже вертається в кімнату з покривалом.

- Скучила? - мені так подобалось як вона закочувала очі.

- Я зроблю між нами стінку і ніхто не буде її перетинати.

- Нудно.

- Надійно.

- А що мені робити, коли ти перетнеш мою половину?

- Не перетну.

- Впевнена? Перед мною ще ніхто не встояв.

- То я буду першою.

Я крутився, крутився і не міг заснути, Поліна знаю також не спиться але ніхто з нас не говорив перший.

- Спиш?- я перший почав розмову.

- Ні.

- Про що думаєш?

- Про тебе.

-  Так і знав,- я ліг на бік і міг дивитися на Поліну, якраз місячне сяйво світило прямо на неї.

- Знаєш, в дитинстві коли я не міг заснути йшов до мами і вона лягала біля мене та співала одну і ту саму пісню.

- Вперше чую щоб ти говорив про маму. Розкажи мені про неї,- Поліна встала на лікті і дивилась на мене.

- Ого, багато хочеш.

- Батьки розлучилися коли мені було 10, зараз мама має свою сім'ю і щаслива.

- Це я могла в інтернеті прочитати.

- Її волосся було довге, чорне неначе смола, яке гармонійно дивилось з її блакитними очима. Для мене вона була і є еталоном краси і я впевнений, що не знайду ні одну жінку, яка буде схожа на неї і триматиме себе гідно в будь-якій ситуації,- важко було говорити про маму але я хотів словами передати її яскравий образ який закарбувався в моїй пам'яті.

- Ви спілкуєтесь?

- Ні.

- Чому?

- Тому що.

Прокинувся я перший але так не хотілося вставати, тому я забрав покривало яке поставила Поліна і полонив її в своїх обіймах. В такій позиції не гріх і подрімати ще трішки.

Але довго не я не зміг насолодитися сном, на мене дивляться пара прекрасно карих очей. Я вирішив не відкривати очі і прикинутись сплячим. Мені дуже зручно зараз, Поліна в моїх обіймах повернута до мене обличчям, її руки лежать у мене на грудях, а одна нога закинута на мене. Я також не відстаю і обіймаю її трохи нижче талії, правда хотілось б ще нижче але на все свій час.

Поліна забирає одну руку і хоче торкнутися до мене але ніяк не наважується. Смішно дивитись як така сильна і незалежна боїться але я не показую вигляду і "сплю" далі.

- Боїшся? - все ж таки я не витримав і посміхнувся.

- Ні.

І вона почала гладити мою щетину яку мені вчора було ліньки брити. Її пальчики плавно і ніжно ходять по моїх вилицях і щоках. Я все ж таки не відкрив очі але трішки підглялав за нею.

- Мені подобається твоя щетина.

- Тоді хочеш я заради тебе залишу її?

- Хочу,- сама не знаючи того Поліна полегшила мені життя.

- Що ще ти хочеш?

- Я хочу, щоб ти забрав свої руки від моїх сідниць.

- Ти так довго розглядала мене і так спокусливо виглядаєш зараз, що я не втримався.

- Ну що ж будемо працювати над твоєю витримкою, - Поліна почала відштовхувати мене і вже збирається кудись йти.

- Куди зібралася? Я тебе ще не відпускав.

- А я доросла дівчинка і сама приймаю рішення.

- І давно? - все ж таки я її відпустив, щоб подивитися на неї, а то вчора не було дуже видно в чому вона спить.

- Я в душ,- Поліна взяла халат але я встиг побачити її коротеньку піжамку.

- Піти з тобою?

- Як хочеш,- вона подивилась на мене зі спини і я побачив цей погляд який прямо проникає через мене і торкається кожної моєї клітини.

Довго не думаючи я встав і хвостиком пішов за Поліною.

- Сьогодні в нас хороший настрій,- мені подобається початок дня, подивимось що буде далі.

- Подай будь ласка рушник,- вона вказала пальцем на нього, а сама встала в дверях ванної кімнати.

- Тобі я навіть готовий приносити рушник кожного ранку.

- Ну нічого собі, сам Власов. Ти дивись не кажи таке в університеті, а то дівчата ревниві ще й поб'ють мене.

- Ніхто не зробить тобі боляче поки я поруч,- я вже підійшов до неї досить близько, ми дивились один на одного і цей момент я закарбую собі в пам'яті.

- Дякую тобі… за рушник,- вона взяла його і зачинила перед моїм носом двері.

- Ееееее, - я не був готовий до такого.

- Власов, Власов який ж ти передбачуваний.

- На відміну від тебе.

- Пам'ятай, що ми тренуємо твою витримку.

- Ой дякую тобі.

Поліна відчинила двері і заглянула до мене.

- І одягнись Власов, а то не буде тобі чим мене дивувати,- двері зачинились і Поліна зникла.

- На рахунок цього не переживай.

- Доречі, 3:2, - тільки й почув я у відповідь.

Ну нічого я ще відіграюсь. А поки Поліна в душі я дійсно одягнусь, а то холодно щось в одних боксерках.

День пройшов весело і мені здається, що потроху Поліна розкривається біля мене але все ж таки їй щось заважає. Коли вона поруч зі мною мені хочеться щоб вона постійно усміхалась, веселилась і раділа життю. Весь час я дивився на Поліну і з кожною хвилиною розумію що вона мені подобається все більше і більше.

- Іди вдягайся, йдемо в басейн.

- В мене нема купальника.

- Хіба це проблема?

- А хіба ні?

- Пішли,- я взяв Поліну за руку і ми пішли в магазин.

- Але в мене є одна умова,- ми зупинилися перед входом в магазином.

- Я сама виберу без тебе.

- Так не чесно.

- Власов життя взагалі не справедлива штука,- Поліна вже хотіла йти але я притягнув її в свої обійми, вона незрозуміло подивилась на мене.

- Дистанція п'ять метрів максимум,- і я посміхнувся з її надутого обличчя,- ось тільки не кажи, що тобі не приємно бути в моїх обіймах чи ще щось в цьому роді.

- Я ж нічого і не кажу.

- Умова за умову,- і я підставив свою щоку для поцілунку.

Як не дивно але Поліна довго не роздумуючи піднялась на носочки і поцілувала мене в щоку.