Поліна
* * * * * * * * * *
В будинку Власова була справжня казка я бачила цей будинок тільки зовні але тепер з середини також. Всі гості виглядають дуже розкішно і довкола все кричить про непристойно великі суми, які були вкладені навіть в маленьку статую над каміном.
- Значить, тепер ви зустрічаєтесь?- я танцюю з батьком Єгора і хочу дізнатися про своїх батьків більше.
- Запитайте про це свого сина,- я мило посміхнулась і перевела тему,- звідки ви знаєте мою матір?
- Ми знайомі дуже давно, ще зі школи.
- Мама нічого про вас не розповідала.
- У нас була своя банда: я, Даша та Тарас. Ми були кращими друзями і все робили разом але щастя не може тривати вічно,- я бачила, що він хоче перевести тему і не бажає мені більше щось розповідати.
- Дядько сказав, що ви були сусідами.
- Були але я переїхав вчитися в Америку і після того ми втратили зв'язок.
- Втратили чи не хотіли спілкуватися?
- Дякую за танець,- музика скінчилась і наша розмова теж.
- Рано чи пізно я дізнаюсь правду.
- Так би сказала твоя мати.
Олександр Володимирович здався мені таким таємничим і темною людиною але, коли він говорив про минуле то змінився і було видно, що він сумує за тим часом. В цій історії так багато таємниць та й у мене безліч питань відповіді на які мені ніхто не хоче казати.
До мене підійшов Єгор і взяв мене за руку та повів кудись. Ми пішли на другий поверх, точніше на балкон.
- Подобається?
- Що?- тільки я не розуміла, що він з мене хоче.
- Танцювати з моїм батьком?
- Ти що ревнуєш?- цей факт звеселив .
- Хіба є до кого? - Єгор подав мені руку і провів до поручнів так, що тепер він стояв позаду мене.
Він підійшов до мене в притул і я відчувала його гаряче дихання у себе над вухом.
- А ти думаєш нема? Олександр Володимирович добре зберігся для своїх років і я впевнена що він подобається багатьом молоденьким дівчаткам.
- Але ти не входиш в їхнє число,- він повернув мене до себе і поклав руки мені на спину.
- Власов ти забув, що дистанція п'ять метрів мінімум.
- Ти хотіла сказати максимум. А тепер будь слухняною дівчинкою та обійми мене,- Єгор кивнув в сторону фотографа який цей весь час робив знімки.
Я вирішила трохи попустувати. Спочатку запустила свої руки Єгору під піджак, а потім і під рубашку. Пальцями я почала водити по його кубиках і коли я опускалась трохи нижче дозволеного то на обличчі Єгора загравала двохзначна посмішка.
- Що ж ти робиш, пустунко?
- А що тобі не подобається? - ми дивились один одному в очі і між нами в цей момент пробігли іскорки.
- Я тільки за твою ініціативу але не в цьому будинку.
- Тобто мені зупинитися? - я прикусила губу і покачала царапати його нігтями.
- Збережи цей настрій до дома.
- Ну не знаю не знаю.
Цього разу я пішла перша і спустилась вниз але Єгора не було заду мене, все ще приводить себе в порядок після моїх ігор, це не могла не забавляти мене.
- Чому така гарна дама одна? - до мене підійшов якійсь хлопець.
На вигляд йому десь 25, він має дуже гарні голубі очі та акуратно вкладене волосся каштанового кольору. Він вищий за мене і має привабливу посмішку.
- Хто сказав, що я одна?
- А хіба ні? Я - Макс,- він простягнув руку.
- Поліна,- я дала свою у відповідь і він поцілував її з тильної сторони.
- Пройдемося?
- З радістю.
Ми пішли на вулицю в сад.
- Раніше я тебе не бачив.
- А ти тут всіх знаєш значить.
- Ну я близький друг сім'ї і частенько тут буваю. Мій батько з Олександром Володимировичем старі друзі.
- Я тут вдруге.
- І все? Я розповів більше.
- Нехай все інше залишиться в таємниці, мене вчили не розповідати все незнайомцю.
- Вихована дівчинка, мені такі подобаються.
- Це натяк?
- Факт.
- Самовпевнений,- Макс не схожий на Єгора, він такий милий, ненав'язливий, добрий, манери має.
- Ну куди ж без цього.
- Звісно.
- Ти дівчина Єгора?
- Тільки сьогодні.
- Тобто, твоє серце вільне?
- А твоє?
- Зрозумів, я як справжній джентльмен запрошую вас пані Поліно на чашечку чаю, ви не проти?
- З радістю прийму ваше запрошення.
Ми домовилися про зустріч та зайшли в будинок, а то вже холодно було.
- Тут завжди так "весело"?
- Буває гірше.
- Тоді я рада, що не бувала тут раніше.
- Вип'єш? - повз нас проходив офіціант з келихами і Макс взяв два.
- За знайомство, - я думаю, що від одного келиха мені нічого не буде.
- За знайомство.
Я розмовляла з Максом і до нас підійшов Єгор.
- Де ти була? Я тебе шукав,- Єгор був стривожений і злісно дивися на Макса.
- І тобі привіт друже, давно не бачились.
- Не підходить до неї,- вони явно щось не поділили.
- А то що?- потрібно закінчувати це.
- Хлопці перестаньте,- я підійшла до Єгора і стала перед ним,- я хочу додому.
- Я відвезу,- Єгор глянув на мене і взяв за руку та вийшов.
Ми сіли в машину і почали їхати.
- Що між вами з Максом?
- З самого дитинства ми змагалися, хто буде кращим. Ми майбутні власник великих компаній і завжди будемо конкурентами. Я не хочу, щоб він з тобою спілкувався.
- Це я вже сама вирішу.
- Ти не будеш з ним зустрічатися.
- Я сама буду вирішувати з ким мені спілкуватися, захочу заміж за нього вийду,- ми вже кричали один на одного і Єгор розігнався не на жарт.
- Через мій труп.
- Зупини машину. Я СКАЗАЛА ЗУПИНИ,- Єгор знизив швидкість і з'їхав на обочину.
- Чорт,- він вдарив руками по керму.
Я вийшла з машини і пішла вперед, я не могла заспокоїтися перед очима була та сама аварія. Все пливло і всі емоції повернулися я не можу нормально дихати. Єгор підбіг до мене і почав обіймати мене.
- Не трогай ти мене, відійди,- я всіма силами відштовхувала його але він виявився сильнішим.
- Вибач мене, я більше так не буду.
#2387 в Жіночий роман
#10707 в Любовні романи
#4198 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 28.08.2020