Глава 10

Поліна
* * * * * * * * * *

В будинку Власова була справжня казка я бачила цей будинок тільки зовні але тепер з середини також. Всі гості виглядають дуже розкішно і довкола все кричить про непристойно великі суми, які були вкладені навіть в маленьку статую над каміном.

- Значить, тепер ви зустрічаєтесь?- я танцюю з батьком Єгора і хочу дізнатися про своїх батьків більше.

- Запитайте про це свого сина,- я мило посміхнулась і перевела тему,- звідки ви знаєте мою матір?

- Ми знайомі дуже давно, ще зі школи.

- Мама нічого про вас не розповідала.

- У нас була своя банда: я, Даша та Тарас. Ми були кращими друзями і все робили разом але щастя не може тривати вічно,- я бачила, що він хоче перевести тему і не бажає мені більше щось розповідати.

- Дядько сказав, що ви були сусідами.

- Були але я переїхав вчитися в Америку і після того ми втратили зв'язок.

- Втратили чи не хотіли спілкуватися?

- Дякую за танець,- музика скінчилась і   наша розмова теж.

- Рано чи пізно я дізнаюсь правду.

- Так би сказала твоя мати.

Олександр Володимирович здався мені таким таємничим і темною людиною але, коли він говорив про минуле то змінився і було видно, що він сумує за тим часом. В цій історії так багато таємниць та й у мене безліч питань відповіді на які мені ніхто не хоче казати.

До мене підійшов Єгор і взяв мене за руку та повів кудись. Ми пішли на другий поверх, точніше на балкон.

- Подобається?

- Що?- тільки я не розуміла, що він з мене хоче.

- Танцювати з моїм батьком?

- Ти що ревнуєш?- цей факт звеселив .

- Хіба є до кого? - Єгор подав мені руку і провів до поручнів так, що тепер він стояв позаду мене.

Він підійшов до мене в притул і я відчувала його гаряче дихання у себе над вухом.

- А ти думаєш нема? Олександр Володимирович добре зберігся для своїх років і я впевнена що він подобається багатьом молоденьким дівчаткам.

- Але ти не входиш в їхнє число,- він повернув мене до себе і поклав руки мені на спину.

- Власов ти забув, що дистанція п'ять метрів мінімум.

- Ти хотіла сказати максимум. А тепер будь слухняною дівчинкою та обійми мене,- Єгор кивнув в сторону фотографа який цей весь час робив знімки.

Я вирішила трохи попустувати.  Спочатку запустила свої руки Єгору під піджак, а потім і під рубашку. Пальцями я почала водити по його кубиках і коли я опускалась трохи нижче дозволеного то на обличчі Єгора загравала двохзначна посмішка.

- Що ж ти робиш, пустунко?

- А що тобі не подобається? - ми дивились один одному в очі і між нами в цей момент пробігли іскорки.

- Я тільки за твою ініціативу але не в цьому будинку.

- Тобто мені зупинитися? - я прикусила губу і покачала царапати його нігтями.

- Збережи цей настрій до дома.

- Ну не знаю не знаю.

Цього разу я пішла перша і спустилась вниз але Єгора не було заду мене, все ще приводить себе в порядок після моїх ігор, це не могла не забавляти мене.

- Чому така гарна дама одна? - до мене підійшов якійсь хлопець.

На вигляд йому десь 25, він має дуже гарні голубі очі та акуратно вкладене волосся каштанового кольору. Він вищий за мене і має привабливу посмішку.

- Хто сказав, що я одна?

- А хіба ні? Я - Макс,- він простягнув руку.

- Поліна,- я дала свою у відповідь і він поцілував її з тильної сторони.

- Пройдемося?

- З радістю.

Ми пішли на вулицю в сад.

- Раніше я тебе не бачив.

- А ти тут всіх знаєш значить.

- Ну я близький друг сім'ї і частенько тут буваю. Мій батько з Олександром Володимировичем старі друзі.

- Я тут вдруге.

- І все? Я розповів більше.

- Нехай все інше залишиться в таємниці, мене вчили не розповідати все незнайомцю.

- Вихована дівчинка, мені такі подобаються.

- Це натяк?

- Факт.

- Самовпевнений,- Макс не схожий на Єгора, він такий милий, ненав'язливий, добрий, манери має.

- Ну куди ж без цього.

- Звісно.

- Ти дівчина Єгора?

- Тільки сьогодні.

- Тобто, твоє серце вільне?

- А твоє?

- Зрозумів, я як справжній джентльмен запрошую вас пані Поліно на чашечку чаю, ви не проти?

- З радістю прийму ваше запрошення.

Ми домовилися про зустріч та зайшли в будинок, а то вже холодно було.

- Тут завжди так "весело"?

- Буває гірше.

- Тоді я рада, що не бувала тут раніше.

- Вип'єш? - повз нас проходив офіціант з келихами і Макс взяв два.

- За знайомство, - я думаю, що від одного келиха мені нічого не буде.

- За знайомство.

Я розмовляла з Максом і до нас підійшов Єгор.

- Де ти була? Я тебе шукав,- Єгор був стривожений і злісно дивися на Макса.

- І тобі привіт друже, давно не бачились.

- Не підходить до неї,- вони явно щось не поділили.

- А то що?- потрібно закінчувати це.

- Хлопці перестаньте,- я підійшла до Єгора і стала перед ним,- я хочу додому.

- Я відвезу,- Єгор глянув на мене і взяв за руку та вийшов.

Ми сіли в машину і почали їхати.

-  Що між вами з Максом?

- З самого дитинства ми змагалися, хто буде кращим. Ми майбутні власник великих компаній і завжди будемо конкурентами. Я не хочу, щоб він з тобою спілкувався.

- Це я вже сама вирішу.

- Ти не будеш з ним зустрічатися.

- Я сама буду вирішувати з ким мені спілкуватися, захочу заміж за нього вийду,- ми вже кричали один на одного і Єгор розігнався не на жарт.

- Через мій труп.

- Зупини машину. Я СКАЗАЛА ЗУПИНИ,- Єгор знизив швидкість і з'їхав на обочину.

- Чорт,- він вдарив руками по керму.

Я вийшла з машини і пішла вперед, я не могла заспокоїтися перед очима була та сама аварія. Все пливло і всі емоції повернулися я не можу нормально дихати. Єгор підбіг до мене і почав обіймати мене.

- Не трогай ти мене, відійди,- я всіма силами відштовхувала його але він виявився сильнішим.

- Вибач мене, я більше так не буду.