Єгор
* * * * * * * * * *
Сьогодні я побачив Поліну з іншого боку, поруч з Емілі вона стала такою відкритою і доброю. Мені не звично було бачити її таку але мені подобається, така Поліна мені більше подобається і я зроблю все щоб вона завжди була такою.
Коли ми їхала назад в місто, то Поліна заснула в машині. Я дивився на неї і не міг повірити, що в цій милій дівчині можуть бути дві різних людини. Ще сьогодні зранку вона хотіла мене вбити, а пару хвилин назад стояла в моїх обіймах.
Я відвіз її на квартиру і заніс на ліжко, а сам поїхав додому. Нехай трохи відпочине від мене.
Я не очікував, що вона в перший день буде така відкрита, думав що буде бурчати, битися, обзиватися. З такими темпами я не знаю тепер що мені робити завтра, хоча в мене є одна ідея.
Завтра день народження Емілі, тому я вирішив познайомити її з Поліною раніше, щоб їм не було самотньо. Потрібно лягати спати, а то завтра рано вставати і їхати до Поліни.
Коли я вже був біля під'їзду, то побачив як Поліна вийшла з нього разом з Настею.
- Куди ми зібралися?- я вийшов з машини і пішов до дівчат.
- На пари,- Настя відповіла.
- Ну ти можеш йти, а з тобою у нас є справи,- я взяв Поліну за руку і хотів вже йти, а вона тягне мене в іншу сторону.
- У нас всіх є одна справа, піти зараз на пари.
- Яке навчання? Не будь занудою, пішли.
- Ні, ми йдемо на пари всі разом,- Поліна насупилась і потягнула мене.
- Що ви як діти малі, Єгор пішли давай на пари , а то н/б буде,- ну звісно Настя буде на стороні Поліни.
Я просто взяв Поліну і закинув на плече. Вона почала бити мене в спину і дригати ногами.
- Щяс ми поїмо і ти заспоїшся,- я посадив її в машину і прив'язав ремінем безпеки.
- Ведеш себе, як Емілі,- і ми поїхали в кафе.
- Ти себе так само поводиш з нею?- Поліна дивилась на мене і я відчував, як мене хочуть побити.
- Що з тобою не так? Вчора ти говориш мені який я хороший і прекрасний, а сьогодні ти поводиш себе, як ображене дівчисько.
- Вчора була помилка я не повинна була себе так поводити,- вона розвернулась до вікна і дивилась на дорогу.
- А що поганого в тому, що було вчора? Ми ж не переспали з тобою,- мені було дуже весело і смішно, а Поліна вдарила мене в руку за цей жарт.
- Мрій.
- Буду.
Ми приїхали в ресторан і сіли за столик на двох у VIP-залі, все ж таки татко власник цього закладу. До нас підійшов молоденька офіціантка по імені Світлана.
- Мені і моїй дівчині як завжди,- Світлана кинула злісний погляд на Поліну але все ж таки прийняла наше замовлення.
- Дівчина?
- Ну а ти що хлопчик?
- Дуже смішно Власов.
- Мені так, ти така смішна коли злишся.
- Та ну тебе.
- Я часто тут снідаю і це батьковий ресторан. Тому, постарайся мене не ревнувати до привабливих офіціанточок. Повір, вони кожного разу різні.
- Друга частина дуже потрібна я її обов'язково запам'ятаю.
- На цей тиждень ти стаєш моєю дівчиною і бажано покірною.
- Може мені ще в ноги тобі кланятись?
- Це вже на твій розсуд.
- Мабуть я повторюсь але мрій.
- Розкажи мені про себе щось.
- Що ти хочеш?
- Ну не знаю, давай ти розкажеш про своє дитинство, яке воно було?
- Моє дитинство..хм..це було так давно. В мене було щасливе дитинство. Я росла в повній, люблячій сім'ї кожної суботи ми їхали на природу разом з Настьою і її сім'єю. Це була наша традиції, а там ми з Настьою ходили до озера і кормили риб тим, що взяли з столу. Всі разом грали у волейбол, а у нас не виходило ми просто кидали м'яч і куди він попаде було неможливо передбачити,- я бачив як вона посміхається, а на очі сльози навертаються але не одна сльоза не потекла.
Я поклав свою руку на її в знак підтримки і в цей момент нам принесли замовлення.
Ми поїли і поїхали далі шукати собі пригоди.
- Куди ми їдемо далі?
- А куди ти хочеш?
- Ого, в мене є право вибору. Ну тоді я хотіла б напевно на каток, сто років на ньому не була.
- Я не вмію кататися.
- Тим більше поїхали я тебе навчу.
- Мммм, ти будеш мій тренер.
- Так так давай без твоїх думок.
- А що тут такого, мені що мріяти не можна?
- Тільки це тобі і залишається робити.
Я дійсно не вмів кататися на ковзанах але те, що Поліна навчить мене дуже радувало і хочеться мені на це подивитися.
Коли ми приїхали в розважальний центр, то він був доволі пустий, все ж таки зараз десята година.
- Ну що готовий падати?
- Може я подивлюсь, як ти їздиш?
- Власов тобі що слабо?
- Ну раз ти береш мене на слабо то я вже не можу відмовитись.
-Давай руку і пішли, а то ти впадеш одразу.
- Ти такий класний мотиватор.
- Спеціально для тебе.
- Ого, то я вже особливий для тебе.
Вона проігнорувала мої слова і тільки очі закотила, буденна Поліна. Зараз головне не опозоритись, а то я перший раз встаю на ковзани. Поліна тримає мене під руку і йде трохи попереду.
- Головне тримати рівновагу уяви, що ти маселко, яке пливе по ножі.
- Які у тебе асоціації зі мною.
Я вступив на лід і одразу втратив рівновагу але Поліна тримала мене. Вона стало до мене обличчям і тримала мене за руки так ми їхали. Людей було дуже мало, тому можливість впасти на когось була невеликою. Ми дуже довго катались і в мене почало виходити, я міг сам проїхати пару метрів. Ми постійно розмовляли і я багато нового дізнався про Поліну, а вона про мене.
- Все, давай останній раз і ходімо, а то холодно стає.
Я зібрався і з піднятою головою проїхав десять метрів і впав. Поліна почала сміятися і під'їхала до мене. Я взяв її за руку і потягнув до себе, тепер вона сиділа у мене на колінах.
- 1:1,- я тримав її однією рукою за спину утримуючи, а іншою рукою обійняв її за талію.
Вона нахилилась до моїх губ і я вже подумав, що зараз станеться перший поцілунок по її ініціативі.
- Не на довго![Image](http://) ,- вона прошептала це мені прямо в губи і встала з моїх колін.
#2387 в Жіночий роман
#10707 в Любовні романи
#4198 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 28.08.2020