Глава 8

Поліна
* * * * * * * * * *

- І так рівно через сім хвилини ми починаємо, так що насолоджуйся останніми хвилинами свободи,- посмішка на його обличчі безумовно дратувала мене.

- Давай обсудимо деякі правила і межі твого безумства.

- Існує тільки одне правило, я кажу - ти виконуєш.

- Якійсь не рівні права, тобі так не здається?

- Ну а що ж ти хотіла, це ж моя гра.

- Але ти даєш слово, що по завершенню ти відчепишся від мене.

- Даю своє чесне слово.

Тепер я у полоні і не матиму права вибору, але мені цікаво зіграти. І хто сказав, що виграє власник? Тепер у мене немає планів на наступний тиждень і мені буде цікаво провести його з Єгором. Такого в моєму житті ще не було і можливо щоб вийти з того стану в якому я зараз мені потрібен саме Єгор. Він повна противоположність мені але мене лякають його думки і це я ще їх не знаю навіть.

Я пішла в кімнату і лягла на ліжко переглядаючи фото та відео з вечірки. Але, як тільки екран засвітився я побачила наше з Єгором фото. Ми лежали на цьому самому ліжку і солодко спали, але не ясно, хто нас фотографував. Я лежала на руці Єгора і моя рука була у нього на грудях, а він обійняв мене і виглядало це дуже мило.

- Подобається?- я почула голос Єгора і розвернулась до нього, він стояв у проході спершивсь об двері.

Я вирішила проігнорувати його питання і почала дивитися свою галерею.

- Стривай, ось це моє улюблене,- він швидко опинився біля мене і вже гортав мою галерею.

- Ти дивився всі відео?

- Так, а що?

- Це втручання в особистий простір,- мене це обурило і я трохи надулась.

- Тепер у тебе його немає, запам'ятай це,- він швидко опинився наді мною і пильно дивився на мене.

Я вирішила промовчати але мені стало жарко і моє дихання збивається, серце починає швидше битися і в горлі пересохло. Він поставив руки між моєю головою і тримається на одному коліні так, що я відчуваю, як наші ноги доторкаються. Єгор опускається до мене і я відчуваю його гаряче дихання у себе на шиї.

- Гра почалась,- він шепоче мені це на вухо і кусає мочку вуха.

Я ніби оніміла, не можу нічого зробити, тіло не слухає мене. Тепер воно живе своїм життям окремо від розуму. Я розумію, що потрібно відштовхнути Єгора але я не можу це зробити, а може не хочу?

Двері залишилися відкритими і в них входить Настя, яка дивилась у свій телефон.

- Поліна ми пропустили...,- вона відривається від мобільного і бачить Власова наді мною,- я пізніше зайду,- вона виходить і закриває двері.

- Ти не думаєш встати?

- Уже,- я зрозуміла його натяк і його нахабна посмішка підтвердила мої здогадки.

Я швидко прийшла до тями і скинула його з себе, він як ніби нічого не було влігся поруч.

- Одягайся у нас є плани.

- Вийди,- він лежав як ні в чому не бувало і навіть не збирався залишати мене.

- Добре, добре не дивись ти на мене так, а то зараз дирку в мені зробиш, я розвернусь і не буду дивитися,- він демонстративно перевернувся на живіт і дістав свій телефон.

Я взяла одяг і пішла у ванну. Буду я зараз перед ним роздягатися, а як же. Швидко одягнувши спортивний костюм я була готова.

Коли я зайшла в кімнату, то він все так же лежав.

- Ти ще довго будеш відпочивати, ходімо вже.

- А ти швидко зазвичай я довше чекаю дівчат,- я закотила очі і пішла одягати кросівки.

Ми були вже в машині і тільки тоді я його запитала.

- Які у нас плани? Куди ми їдемо?

- Ти така нетерпляча. Ми їдемо забирати найцінніше, що у мене є.

Після цього ніхто нічого не говорив і ми їхали в тишині. Коли ми заїхали на приватну ділянку я побачила величезний будинок.

- Це твій будинок?

- Батька.

Єгор заглушив мотор і вийшов з авто, я зробила те саме і пішла за ним. Він зупинився і почекав поки я підійду до нього. Хлопець обійняв мене талію і ми йшли як я зрозуміла до людей які стоять далеко від нас. Не було ніякого змісту зараз сваритися і закатувати істерики нарахунок його рук та й мені якщо чесно було приємно відчувати їх на своєму тілі.

- Це твоя сім'я?

- Що, вже не терпиться познайомитися з батьками?

- Я знаю вже твого батька, тому очікую побачити маму.

- Я також.

Я звернула увагу на його слова але вирішила нічого не говорити, видно це слабке його місце.

Нас помітила якась маленька дівчинка і одразу почала бігти. Єгор відпустив мене та присів і розвів руки в очікуванні на обійми.

- Блат, я так сумувала,- вона запригнула йому на руки, а він почав крутити її.

Це було дуже зворушливо. Обоє сміялися і від їхнього сміху у мене мимоволі з'явилася посмішка. Коли вони перестали кружляти, дівчинка почала розглядати мене. Єгор помітив це і підійшов до мене.

-І так принцеса, це Поліна сьогодні вона буде з нами.

- Вона твоя дівчина?- нічого собі питання у маленької принцеси.

Єгор подивився на мене і очікував моєї відповіді.

- Я його подруга, а як звати маленьку принцесу?- Єгор трохи засмутився моєю відповідю.

- Я Емілі, а ти гална, плавда?,- це питання було до Єгора але мене так потішив комплімент Емілі.

- Дуже,- Єгор глянув на мене і я не відчувала ніякого холоду, хоча на вулиці було досить холодно, це був теплий погляд наповнений ніжністю і добротою. Такого Власова я ще не бачила, виявляється він може і не бути самозакоханим бовдуром.

- У мене тепел є подлуга,- і Емілі потягнулася до мене.

Єгор передав її мені і тепер я була полонянкою обіймів Емілі.

- Куди ми сьогодні поїдемо? - Емілі запитала в мене але я не знала відповіді на її питання.

- Так, куди? - і тепер ми двоє дивилися на Єгора та очікували відповіді.

- Ви сідайте в машину, а до батька і назад,- Єгор віддав мені ключі і ми пішли до машини.

- І так Емілі давай розіграємо твого брата?

Дівчинка почала махати головою і хлопати в долоні. Я посадила її в дитяче крісло, яке знайшла в багажнику, а сама сіла за руль. Єгор ж не знає, що я вмію водити.

- І так слухай мене, зараз Єгор прийде до нас і захоче сісти в машину, а ми з ним пограємо в доганялки.