Глава 4

Поліна
* * * * * * * * * *

Я відвела його у найбільш спокійне місце, де немає багато студентів.

- В яку ти гру ти граєш? - мене розпирало від емоцій і мені хотілось прибити цього самозакоханого бовдура.

- Ти про що? - він наближається до мене і робить мені пастку з своїх рук.

- Про це, - мене абсолютно не хвилювало те, що ми стоїмо зараз як закохана парочка, в мені бурлила тільки злість.

- Може я не граю, - він змусив мене посміхнутися, звісно повірю я, що це його справжні почуття.

- Тобі самому не смішно з своїх слів? - я поставила руки йому на груди, щоб відштовхнути, але відчула лише як він напружився.

- Трішки, - ця переможна посмішка привела мене до тями.

- Що тобі потрібно від мене? Чому ти не залишиш мене в спокої? - я намагалась його відштовхнути, але в мене не вийшло, він стояв наді мною як кам'яна стіна.

- Добре, я зроблю це, - так просто?

- Ти так швидко здався? Я очікувала більшого, - я чекала, що він буде ще сперечатися або ще щось.

- Але тільки за однієї умови, - ха-ха, звісно куди ж без цього підступного "але."

- Яка вона?

- Май терпіння, моя фіалка, - він нахилився до мене і останні слова прошепотів на вухо, - а тепер давай поцілуй мене.

- Що? Ти геть з глузду з'їхав?

- Люди хочуть шоу, воно йому буде, - і я бачу, що він збирається мене поцілувати, але я придумала краще.

Так, справді за нами наглядали і знімали на телефони, ще й прикриваючись підручниками, ніби ми їх не бачимо.

Я просто почала його лоскотати і він почав сміятися. Це був такий заразний сміх, що я також почала сміятися.

- Зіпсувала такий момент, - Єгор відійшов від мене і я одразу пішла на вулицю.

- Не зіпсувала, а врятувала себе від тисячі бактерій, - він йде поруч зі мною і бере мене за руку.

- Не роби так, - я вдарила його і пришвидшила крок.

Опинившись на вулиці я вдихнула інше повітря. Повітря в якому немає Власова, як він мене дратує. Чому за ним всі бігають? Немає в ньому нічого особливого, просто розбещене дитятко одного багатія.

Я дістала сигарету і взявши її в рот відчула полегшення. Затяжка за затяжкою і мені стає все легше і легше. Цікаво, що за умова у Єгора є до мене. Але неважливо що це, я її виконаю і він нарешті покине мене та я забуду про нього, як про страшний сон.

Прийшовши в аудиторію, ні, навіть зайшовши до університету, на мене напали фанатки Єгора і питали всякі безглузді питання. Я ледь-ледь відірвалася від них і зайшла в свою аудиторію.

Як можна було подумати, що ми пара? Я та він, Я та він це навіть в думках не складається. І де цей хлопець ходить? Грається він, а відуваюсь я. Я зараз в такому стані, що можу когось прибити випадково. Треба заспокоїтися, не можна так часто курити. Мені це подобається, але зловживати неможна.

- Звикай, тепер ти дівчина Власова, - сказала красуня нашої групи. Це була Алла, така противна блондинка, ніколи мені не подобалась.

- Помовч, - все тепер її фрази будуть все частіше і частіше звертатися в мою сторону. Ось чого мені не вистачало, так це її. Вона ж як п'явка, раз причепиться і все, це довічно або поки не висмокче всю кров.

- Ти з Єгором так само розмовляєш?- провокує мене навмисно, навіщо?

- Яке тобі діло? Вистави краще ще одну фотку своєї дупи в інстаграм і увага Власова забезпечена, - я сіла на своє місце і почала розгортати зошити, але Алла видно не закінчила розмову зі мною. Вона підійшла та схилилась до мене.

- Не смій його чіпати, він - МІЙ, - до чого котиться світ? Через цього Власова не вистачало мені ще й війни з цією змією.

- Забирай на здоров'я, - дзвінок врятував мене і Алла з обличчям переможниці пішла геть від мене. Нехай радіє таким дрібницям.

Я вже не могла дочекатися, коли цей день закінчиться. Стільки подій, емоцій, а винуватець всього свята навіть не з'явився після своєї прекрасно зіграної сцени.

Тільки зайшовши на квартиру я відчула себе в тиші і мені так не вистачає зараз самотності. Я завалилась на ліжко і спокійно лежала 3хв, поки Настя не зайшла в мою кімнату з криками.

- Ти це бачила? Бачила? Чому я нічого не знаю? Розповідай мені все. Я цілий день терпіла, більше не можу,- вона лягла біля мене і почала дьоргати мене.

- Я колись поставлю замок на ці двері.

- Я не відстану.

- Настя я сьогодні пережила занадто багато. Спочатку цей бовдур влаштував справжнє шоу, потім його фанатки, потім Алла, потім всі ці питання. Я хочу побути в тиші, а ти своїми криками її порушуєш, - я навіть не відвела погляду від точки на стелі.

Я не божевільна якась, мені просто хочеться вже так давно щось намалювати там, але ніяк не можу придумати що.

- Я не піду, поки не задовільню свою цікавість.

- Ну що тобі розказати, ми не разом. Це все одностороння гра і між нами нічого немає.

- А що ти скажеш на це?

Настя показала мені відео де ми з Єгором стоїмо і розмовляємо. Збоку виглядає так, ніби ми дійсно пара і втекли від усіх. На долю секунди я задивилась і в голові пройшла приємна думка, але ні, ні, ні - це не може бути реальністю. Ми занадто різні.

- Всі розділилися на дві команди: ті хто за Єліну та ті хто проти.

- Єліна?

- Єгор + Поліна = Єліна.

- Боже мій, мені ще цього не вистачало.

- Якщо що, то я за.

- Та йди ти, - я взяла найближчу подушку і вдарила її.

- Ей, це що виклик?- це наша фраза, яка має походження ще з дитинства.

- Ні, ні, ні жодних викликів.

- Ти дивись мені, - мені пригрозили пальчиком, а це значить "ти тільки спробуй не послухатись", - мене чекає Стас так що сьогодні я вже не повернусь, завтра ми йдемо в одне місце приготуйся.

- Куди ти вже мене тягнеш?

- Це по навчанню, все бувай.

- Бувай.

Ось так завжди. Скаже безліч інформації та втече, а ти сиди і переварюй її.

Сьогоднішній вечір можна назвати ідеальним, я увімкнула музику та почала розмальовувати стелю. Я вирішила зробити її продовженням моєї чорної стіни, яка повільно переходить в ніжний колір решти кімнати.